Що буде з рейтингом Зеленського

Поступову втрату питомої ваги прихильників. Те, що було в нашій історії неодноразово. Рік минув і рейтинг почав падати.

Ще навіть коронавірус відклав це падіння. Воно мало початися раніше, але перші місяці епідемії відклали падіння рейтингів влади. Були екстремальні умови. Рейтинг Зеленського довше тримався за попередників.

Українці краще не живуть. Ситуація не покращується, щоб не казали і обіцяли.

Ну і надії. Люди спочатку сподіваються, що їхній вибір принесе їм певний успіх. Але це не знаходить підтвердження і починається падіння рейтингів.

Зеленський ще не так швидко падає. У президентів після одного року правління взагалі питома вага тих, хто підтримував, наближалася до статистичної похибки.

По-перше, щодо нього немає підозри, що він хоче отримати власну користь від президентства. Попередників українці підозрювали, що ті використовують владу у власних корисливих цілях. За Зеленським цього немає.

По-друге, він молодий. Йому дається більший карт-бланш. Всі розуміли, що він недосвідчений. Для нього була пролонгована апріорна підтримка на термін, коли він набере навичок керівництва країною. Він все таки не був політиком, на відміну від всіх інших президентів.

Третє. У нього все ж таки є достатньо великий прошарок електорату, який з ним залишиться до останнього. Переважно це буде південь і схід, ті, хто не хочуть підтримувати Опоблок. Вважають абсолютно неприйнятним, якщо ті прийдуть після Зеленського. З точки зору, насамперед, гуманітарної політики.

Не було такого, щоб Зеленський кудись провалився одразу. Провалюється поступово. Не було особистого великого скандалу. Були з деякими депутатами, прем'єр-міністрами. А з Зеленським великих скандалів не було.

Біда Зеленського у тому, що він "між Сціллою і Харібдою". З одного боку є сили, націоналісти, які називають його кремлівським агентом. З іншого боку є проросійські сили, які тягнуть в Росію. І Зеленський бігає між тими і тими.

Зрозуміло, що у нього має бути центристська ідеологія. Але він її чітко не сформулював. Його головна проблема, що він сам нездатний сформулювати свою ідеологію, і що в його політичній силі немає ідеологів. У нього є прагматики, менеджери (він сам менеджер), але тих, хто може сформулювати ідеологію, немає. З якою вони йдуть до людей. Що вони не проросійські – це зрозуміло.

Багато в чому недолугою. Треба було знайти дуже багато нових людей. Це йшло шляхом спроб і помилок. А цей шлях не дуже ефективний. Когось ставили – він не здатний, замінювали.

Єдине, що сприймається як позитив, що Зеленський не боїться замінювати людей, які не виправдовують сподівань. Це свідчить, що у нього немає кумівства. Того, що на когось зробив ставку і вони разом тягнуть. Він більше змінює людей.

Але якщо буде зміна одного невдахи на іншого, буде поступове падіння. Що і сталося. Поки люди не впевнені, що він змінює невдах – одного на іншого.

У нас традиційно дуже персоніфікована влада. Все одно основна відповідальність за все покладається на першу особу. Поки Зеленський сам не наробить конкретних дурниць, його сприйматимуть з повагою. Всіх інших починають не сприймати значно швидше. Є повага до першої особи у владі. Це такий феномен персоніфікованої влади.

Зеленського теж українці відкинуть, але в останню чергу. Але якщо щоразу призначатиме невдах, у масовій свідомості все більше і більше буде викарбовуватися уявлення – що він керівник невдах. Тоді і його сприймуть, як невдаху.

Дуже важко. В умовах, коли буде економічна криза - дуже суттєва. В умовах, коли доведеться вирішувати конкретні політичні проблеми.

Повернути можна тільки дуже неординарними рішеннями. Які будуть позитивно схвалені більшістю. Я поки таких не бачу.

Так що вірогідність того, що Зеленський поверне ту підтримку, яка була в нього ще кілька місяців тому, малоймовірна. Більш ймовірно, що буде поступове падіння його рейтингу.

Щоб нарешті призначили ефективний Кабінет міністрів. Це перше. І знову ж таки, провести такі рішення, які схвалять переважна більшість. А це вже хист політика. Якщо Зеленський цього внутрішньо не відчуває, то буде політиком невдахою. Політика – це і професія, і покликання. До цього треба ставитися дуже серйозно. І думати, що якийсь там експерт політику скаже, що треба зробити - це нісенітниця.