За останні роки українське медійне середовище очистилося від російських ресурсів, однак навряд чи можна сказати, що нинішня пропаганда РФ не має аж зовсім ніякого впливу на внутрішню ситуацію в Україні. Досі є в Україні люди, готові вірити тим наративам, що їх до вітчизняного інформаційного простору заводить машина кремлівської пропаганди.
На щастя, як пише Цензор.нет, є чимало виразних тенденцій, за якими можна розпізнати російську пропаганду, навіть якщо вона звучить з формально не російського видання.
Загалом таких тенденцій налічується п'ять:
– чим абсурднішим є пропагандистський наратив, тим скоріше люди в нього повірять, адже російська війна проти України ввід самого її початку не вкладається в категорії раціонального мислення. Побудована на жорстокості та порушення базових прав цивільного населення, ця війна потребує інформаційної підтримки в тому ж ключі, в якому вона ведеться. І цей ключ – ірраціональність та абсурд. Хіба не абсурдною є трансльована російськими ЗМІ заява Володимира Путіна про те, що заснований греками Маріуполь – це "старовинне російське місто"? Хіба не абсурдним є наратив про "голод в Україні" – аж навіть і Маргарита Симоньян, очільниця медіасистеми RT, говорить в одному зі своїх твітів про "ситий Київ" у майбутньому часі? Працюючи з абсурдним рівнем фейковості, російська пропаганда тестує, наскільки далеко може зайти у довірі до неї російське населення – і це потрібно пропаганді для її подальших політичних цілей;
– Росія та Китай друзі та союзники навіки – ще один наратив російської пропаганди, неодмінно присутній і на сторінках газети "Комерсант", і на шпальтах сайту РБК, і в інших виданнях. Росіянам продовжують втовкмачувати, що від усіх бід їхню країну в якийсь момент врятує Китай, от варто лишень зачекати – і буде досягнуто якоїсь грандіозної стратегічної домовленості між РФ та КНР. Та й економічно Китай допоможе, закуповуючи російські товари, а головне – виступить проти Америки. Насправді ж нещодавня зустріч китайського лідера Сі Цзіньпіна з німецьким канцлером Олафом Шольцем чітко показала, що Китай зберігає нейтралітет щодо війни, однак в цьому нейтралітеті він все ж ближчий до ідеї засудження війни, аніж до її підтримки. Але російській пропаганді вкрай потрібен міф про те, що в РФ є такий грандіозний союзник, як КНР, бо росіянам з таким фейком якось спокійніше живеться;
– газ усьому голова, так можна перевести наратив роспропаганди, що Європа неспроможна відмовитися від газу, а отже залежить від РФ. Російська пропаганда продовжує втовкмачувати, що без російського газу європейці змерзнуть вже цієї зими, а в свідомості росіян величезні запаси газу на нафти – це ніби як релігійний символ "богообраності", адже недарма в РФ стільки природних копалин. Але ж сучасна економіка дуже інтенсивно змінюється. Вона стає менш енергомісткою, відбувається відродження атомної індустрії, все більш звичними стають технології зеленої енергетики. Але російські медіа продовжують переконувати росіян, що їхній газ та їхня нафта – це ніби як золота акція в умовах сучасної економіки. Можливо, так і було років 10 назад, допоки в США не відбулася сланцева революція, якої так боїться Путін. Однак часи, коли Росія мала право голосу на світовому енергетичному ринку, закінчилися;
– "найпотужніша армія світу", в яку РФ десятиліттями вкладала гроші, вже фактично програла війну, але Росія так досі й не повірила повною мірою в те, що її армія аж ніяк не є сильною настільки, наскільки в це звикли вірити російські громадяни. А воєнні злочини армії РФ все одно колись стануть відомими росіянам, хоча їм і переважно вимкнули доступ до соцмережі Telegram. Росіяни все ще вірять, що "Ростех" та "Рособоронпром" здатні випускати озброєння та військову техніку, що може конкурувати з озброєнням та військовою технікою країн НАТО. Однак це те саме, що вірити, ніби російський автопром може повноцінно конкурувати із західними автомобільними виробниками. Російська армія відстала від західних армій та від української армії і тактично, і технологічно;
– кремлівські боги грандіозних стратегій – так само десятиліттями росіянам втлумачують про неймовірні стратегічні здатності їхнього керівництва, що грає у настільки потужну стратегічну геополітичну гру, що її напруги, складності та глибини не витримає не те що Україна, але й жоден із західних альянсів – ЄС, НАТО, G7, ООН. Але на ділі стратегія Кремля буда побудована на вкрай хибному засновку, що Україну ніхто не підтримає. Коли ж до України було спрямовано цілі лінії оборонних постачань, "грандіозним" кремлівським стратегам залишалося лише сховати голову в пісок.
Як би не називалося ЗМІ, коли у його політиці присутні такі тези, можна не сумніватися, що маєте справу з російською пропагандою.
Матеріал підготовлено за допомогою сервісів моніторингу Attack Index
2 
8759
Коментарі