"Треба судити колаборантів" – чи допоможе заборона партій зупинити російський вплив в українській політиці

4

Фото: "Новинарня"

Під час широкомасштабного вторгнення Росії в Україні активізувалося питання заборони проросійських партій. Саме представники таких політичних організацій часто ставали ворожими інформаторами. А вище керівництво багато років поспіль працювало проти країни в інформаційному полі. Однак заборона може нести небезпеки для України.

Що не так із забороною та як убезпечити політичне поле від російського впливу – у матеріалі Gazeta.ua.

Кого вже заборонили?

Президент Володимир Зеленський 14 травня підписав закон про заборону діяльності проросійських партій. Діяльність таких партій припиняється в той же момент, як голова Верховної Ради про це оголосив. З того часу суди заборонили 13 антиукраїнських партій. Зокрема, Верховний суд остаточно заборонив діяльність Партії Шарія, ОПЗЖ, "Прогресивної соціалістичної партії" Наталії Вітренко.

14 квітня діяльність фракції ОПЗЖ у Верховній Раді зупинили. Однак 21 квітня нардепи з парламентської фракції створили групу "Платформа за життя та мир", її очолив Юрій Бойко. Інша частина ОПЗЖ створила групу "Відновлення України". У місцевих радах з-поміж проросійських партій найбільше представників ОПЗЖ.

8 червня суд заборонив "Опозиційний блок". Майно партії та всіх її осередків, згідно з рішенням суду, передається державі. Але саме рішення можуть оскаржити у Верховному суді. За кілька днів "закрили" діяльність проросійської партії "Наші". Її керівником є народний депутат сьомого та восьмого скликань Євген Мураєв. Майно та активи партії передадуть державі. Однак депутати від цих партій також залишаються у місцевих і районних радах.

6 вересня Касаційний адміністративний суд у складі Верховного суду відхилив апеляційну скаргу проросійської "Партії Шарія". СБУ довела, що "Партія Шарія" причетна до дестабілізації суспільно-політичної ситуації, займається антиукраїнською пропагандою, підриває державну безпеку, пропагує війну й насильство в умовах воєнної агресії Росії. У Черкасах ворожим інформатором виявився "шанувальник" забороненої в Україні партії Шарія. Контррозвідники встановили, що від початку широкомасштабного вторгнення РФ чоловік збирав і передавав російським спецслужбам координати розташування блокпостів, підрозділів ЗСУ і силових структур, адміністративних будівель органів державної влади і судових установ.

Правники не впевнені, що заборона партій встоїть, якщо проросійські сили будуть судитися далі. Зокрема, у Європейському суді з прав людини. У випадку їх виграшу, Україна не зможе забороняти їм діяльність.

Партія регіонів

Ще один приклад заборони партій. 2014-го року діяльність Партії регіонів при владі та її лідера Віктора Януковича на посаді президента викликала хвилю масових протестів. Так почалася Революція гідності. Станом на 2016-й рік Партія регіонів мала 30 тисяч 321 зареєстрованих партійних осередків. 6 вересня 2017 року Окружний адміністративний суд Києва відкрив провадження за позовом громадської організації до Міністерства юстиції України з вимогою заборонити діяльність Партії регіонів. Але де-юре "регіони" продовжують існувати – діяльність партії не заборонили.

Вихідці з Партії регіонів досі мають мандати. У 2015 та 2020 роках на тимчасово окупованих територіях неможливо було провести чергові місцеві вибори. Тому всі депутати, обрані на цих територіях у 2010 році, досі мають представницький мандат. Верховна Рада не розпускала місцевих рад на тимчасово окупованих територіях.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Загроза для України існує" – що означає ядерний шантаж Росії та чи готовий Захід до відповіді

Прикладів держзради окремих депутатів-регіоналів чимало. Саме вони нерідко формували фейкові органи місцевого самоврядування на тимчасово окупованих територіях з 2014-го. Так, Василь Ганиш балотувався до міської ради Феодосії в Криму на організованих окупантом виборах у 2015 році. Справу щодо дій Ганиша досі розглядають у суді. 2022-го колишні члени Партії регіонів формували "ядро" окупаційної адміністрації у Старобільському районі, їм оголосили підозри.

Чотири закони, які пропонують заборону на проросійські партії

Верховна Рада розглядає чотири законопроєкти, які стосуються місцевих депутатів із заборонених партій. Кабмін пропонує позбавляти їх мандатів. Три інші законопроєкти пропонують розпустити фракції цих партій, не позбавляючи мандатів. Два таких законопроєкти подали нардепи, які балотувалися від ОПЗЖ.

Наразі якщо депутат втрачає мандат, на його місце проходять наступні у списку (ч. 3–5 ст. 283 Виборчого кодексу України). Якщо представник проросійської партії з якихось причин втратив мандат, то всі чотири законопроєкти пропонують, щоб надалі список не рухався й мандати залишалися "вакантними".

Кабінет міністрів у проєкті № 7476 пропонує позбавляти мандатів місцевих депутатів з проросійських партій. У громадах, більш як половина депутатів від загального складу ради втратили мандати через заборону їхньої партії, пропонують утворювати в таких громадах військові або військово-цивільні адміністрації.

Інші три законопроєкти дають можливість депутатам, які балотувалися від заборонених партій, просто вийти із фракції та працювати далі як позафракційні. Це вже зробили представники ОПЗЖ в парламенті.

Наразі якщо щодо конкретного депутата набирає законної сили обвинувальний вирок, його повноваження достроково припиняються (ст. 81 Конституції України). Тому дуже важливо, щоб суди притягали депутатів-зрадників до відповідальності. Якщо вину політика, зокрема в держзраді чи колабораціонізмі, доведено в суді, він не може подавати документи в ЦВК і балотуватися.

Рух ЧЕСНО зробив публічним Реєстр держзрадників. У список потрапили колишні депутатки від Партії регіонів Олена Бондаренко і Ганна Герман, ексдепутати Петро Симоненко, Євгеній Мураєв, Олександр Онищенко, Євген Червоненко, блогери Олеся Мєдвєдєва, Дмитро Василець, Гліб Ляшенко, Олександр Семченко, Анатолій Шарій, телеведучі Діана Панченко, Сніжана Єгорова, Оксана Марченко, Дмитро Співак, чинні нардепи Євгеній Шевченко, Олег Волошин, Андрій Деркач, Ренат Кузьмін, Вадим Рабінович, Нестор Шуфрич, Анатолій Бурміч, засновник "Страна.ua" Ігор Гужва, колишній заступник голови Адміністрації Януковича Андрій Портнов, колишня депутатка Дніпропетровської облради Вікторія Шилова, мати загиблої ексдепутатки від Партії регіонів Ірини Бережної Олена Бережна.

"Міністерство юстиції не опрацьовує проблему комплексно – та ж Партія регіонів не заборонена"

Вікторія Олійник, юристка, представниця руху "Чесно":

"З того що наразі розглядається найменше зауважень і питань викликає законопроєкт Кабміну № 7476. В його концепції лежить ідея позбавлення мандатів депутатів місцевих рад від заборонених партій. Інші ж проєкти, авторами яких є депутати від ОПЗЖ(вже забороненої) та партії "Слуга народу", дозволяють депутатам продовжувати працювати. Єдина зміна для них – статус позафракційних, адже фракція забороненої партії буде розпущена.

Проте усі ці проєкти вирішують питання депутатства лише у цьому скликанні. Обмежень щодо подальшого балотування кожного окремого члена забороненої партій або фракції поки не передбачається. Ми продовжуємо слідкувати за законопроєктами на цю тему, адже жоден поки не прийнятий і ще є можливість подавати альтернативні ініціативи.

Ми вже маємо приклади скасування в ЄСПЛ заборон, які не були детально опрацьовані та виписані. У справі "Полях та інші проти України" ЄСПЛ встановив, що звільнення державних службовців згідно із законодавством України про люстрацію призвело до порушення їх прав. Чи може статись щось подібне, якщо заборонені партії підуть оскаржувати заборони? Так, адже рішення українських судів у більшості є неоднозначними та не враховують практику ЄСПЛ щодо заборони політичних партій.

Міністерство юстиції не опрацьовує проблему комплексно, адже та ж Партія регіонів не заборонена. Про неї забули, хоча з огляду на те, що у 2015 та 2020 роках на тимчасово окупованих територіях не могли провести чергові місцеві вибори, всі депутати, які були обрані на цих територіях у 2010 році, досі мають представницький мандат. Для розуміння – ця Партія регіонів має більшість депутатів у Криму. А Крим – наш.

Найдієвіший спосіб протидії: притягувати до відповідальності персонально осіб, які винні у держзраді, колабораціонізмі, тощо. І вже непогашена судимість повністю законно дозволяє обмежувати право балотуватись та бути депутатом.

На розгляді в ЄСПЛ не було справ, пов'язаних із забороною партій, діяльність яких була афілійована з іноземними агентами. Тому наразі можна розглядати практику заборони партій з інших підстав. В дослідженні юриста-міжнародника Богдана Бернацького справи про заборону політичних партій класифіковані за чотирма категоріями: по-перше, справи, які стосувались заборони політичних партій, що просували ідеї відділення чи надання широкої автономії для певних національних меншин; по-друге, справи, що стосувались заборони партій, діяльність яких базувалась на релігійному фундаменталізмі; по-третє, справи, які стосувались заборони політичних партій, що використовували насильство або були афілійовані з терористичними організаціями; по-четверте, справи, які стосувались заборони політичних партій, діяльність та цілі яких просували тоталітарну ідеологію. Нашого випадку тут немає, тому, якщо заборонені партії підуть оскаржувати заборони, буде напрацьовуватись унікальна практика саме по українських обставинах.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Інформаційний вакуум. Окупанти обрізали інтернет" – як на звільнені території завозять українську пресу

Загалом варіантів для того, щоб проросійські партії в принципі не могли існувати в наших органах влади, наше законодавство дає не багато. Просто заборона партій і заборона балотуватися всім їхнім представникам – це лише створення ілюзії, що проблему вирішено. Ніщо не завадить проросійським політикам купити іншу юридичну особу або створити її з нуля. А обмеження права обиратись без судимості за вчинення умисного злочину може бути оскаржено і в КСУ, і в ЄСПЛ.

Для комплексного вирішення проблеми, важливо побудувати в державі дієву систему правоохоронних органів і завершити судову реформу. Зараз, якщо щодо конкретного депутата набирає законної сили обвинувальний вирок, його повноваження достроково припиняються. Тому притягати винних до відповідальності – важливо. Якщо вина політика, зокрема у держзраді чи колабораціонізмі, доведена в суді, він не може подавати документи у ЦВК й балотуватися.

Кримінальні справи, які порушують проти колаборантів, це дієвий та законний спосіб обмежити право балотуватись. До того ж оскаржити таке рішення буде надзвичайно складно. Кримінальні справи залишать значний слід у біографії державних зрадників, не лише у громадських ініціативах як Реєстр держзрадників від Руху ЧЕСНО, а і у офіційних документах та записах".

×