Нардеп від Партії регіонів Сергій Гриневецький виступає за територіальну реформу, що передбачає 8 територіально-адміністративних утворень замість 24 областей. Про це він написав у своїй статті. Йдеться про такий територіальний поділ держави: Автономна Республіка Крим; Донецький регіон (Донецька, Луганська області); Карпатський регіон (Львівська, Івано-Франківська, Чернівецька, Закарпатська області); Київський регіон (Київська, Кіровоградська, Черкаська, Чернігівська області); Подільський регіон (Вінницька, Хмельницька, Тернопільська області); Поліський регіон (Волинська, Рівненська, Житомирська області); Придніпровський регіон (Дніпропетровська, Запорізька області); Причорноморський регіон (Одеська, Херсонська, Миколаївська області); Слобожанський регіон (Харківська, Сумська, Полтавська області).
На думку народного депутата від фракції "Батьківщина" Володимира Бондаренка, такий поділ можна було б зробити, однак головне, аби такі реформи відбувалися поза політичними маніпуляціями. Про це він сказав в інтерв'ю Gazeta.ua.
Як ставитися до ідеї такого територіально-адміністративного розподілу країни?
В Україні вже був подібний розподіл. Але він уклався природнім чином. Тобто, це були не адміністративно-територіальні, а етнографічні зони. Загалом їх було 6: Карпатський регіон, де проживали бойки, лемки, закарпатці, покутяни та гуцули; Полісся, яке включало 7 сучасних областей України - Сумська, Київська, Чернігівська, Житомирська, Рівненська , Волинська і шматок нинішньої Івано-Франківської областей; Поділля - Хмельниччина, Вінниччина, південно-західна Київщина і трохи північно-західна Одещина; Слобожанщина;, середня Наддніпрянщина і Південь.
Губернський поділ, який був при царизмі — не співпадав з таким поділом. А потім вже утворилися й області. Але області — це досить штучний розподіл, партійний. Його було зроблено без урахування традицій, клімату - поділили просто так, аби посадити туди місцевих царків.
Тобто, запропонований Гриневецьким варіант є прийнятним?
Я не виключаю такий поділ. Хоча можливо його треба ще уточнювати. Але природньо- кліматичні умови, умови землеробства та інших ремесл, які працюють в певній зоні, компактно вимальовуються саме у цих районах. І це більш логічно, ніж той штучний розподіл, який є зараз, який до того ж ще й розплодив величезну бюрократію.
Зараз це доцільно робити?
Питання зміни територіального розподілу — конституційне і дуже серйозне. Зараз воно може бути використано в політичних цілях на період, наприклад обрання президента. Тому я проти такого розподілу.
Так зараз Московський патріархат, а по суті Москва, хоче розділити Україну на 4 шматки, де були б митрополії — Південна, Східна, Центральна і Західна частини. Це їм потрібно для того, щоби Південна і Східна одночасно могли б без будь-яких проблем перескочити прямо під підпорядкування Кирила. Тому тут скрізь політика.
Як на мене, в тому ж таки релігійному плані це робити не доцільно. Бо єдина церква в Україні повинна бути, а такі утворення відтягнуть цей процес ще далі. Однак з точки зору адміністративно-територіального поділу, комплексного розвитку цих великих регіонів був би більш правильним, ніж сьогодні це обласне ділення.
Чи не важко буде керувати такими величезними територіями?
Якщо правильно організувати розподіл і надалі, то ні. Повинні керувати територіями базові ради — селищні та міські. А далі — то вже речі дорадчого характеру. Наприклад, може бути створена "рада краю". Вона б збалансовано керувала всіма базовими органами влади.
У будь-якому разі, сьогоднішній поділ — нелогічний. Навіть іде, наприклад, дорога: поки їдеш по одній області — все нормально, а тут — бабах — і вже інша область і ти це відчуваєш. Це повний маразм. Деякі речі треба сприймати в контекст загального господарства України: екологію не можна ділити на області, те саме - трудові, продовольчі ресурси, які мають загальнодержавне значення.
Стосовно адміністративно-територіального поділу, то, звісно, якщо його провести, то це страшний удар по бюрократії. Вона не знищена. Тому, вважаю, що це можна робити, але треба позбавитися всіляких політичних передумов.
Чи не може такий розподіл на великі території призвести до федералізації країни?
В тім то й річ, що якщо вплететься політика, то така небезпека є. Я це показав на прикладі релігії. Ще й не дай бог з'являться в країні якісь ПІСУАРИ ("ПІСУАР" - Південно-східна українська автономна республіка/ Ідея "регіонів" у 2004 році, висунута на з'їзді у Северодонецьку — ред.). Це - небезпека. Але з точки зору господарювання при унітарній державі, це було б потрібно.
Хто має вирішувати такі питання — президент, парламент чи народ?
Це конституційне питання і Верховна Рада у цьому має, безумовно, брати участь. Це речі занадто серйозні. Тому тут навіть важко придумати механізм, як це краще зробити. Бо якщо, наприклад, сьогодні провести референдум у Криму з питанням: "Де ви хочете бути?", то Севастополь точно назве себе російським містом. Там такі тенденції зараз є. Тому, на мій погляд, є сьогодні небезпека у порушенні цього питання. Адже країна не консолідована, розірвана протиріччями. Я поки б не грався з цими питаннями.
3 
8759
Коментарі
14