- Погода хороша, так працювати не хочеться, - посміхається політолог 25-річний Гліб Канєвський. Йдемо від Українського дому до ресторану "Мафія" на Європейській площі. - Тиждень був у Львові. Там так гарно, у місті чисто. Вони молодці. Їздив туди на навчання. У Львівській бізнес школі проходжу курс "Ефективне державне управління". Цього року виграв грант на навчання.
Заходимо у кафе. Гліб замовляє каву. Кладе на стіл білий телефон "Леново", ставить на беззвучний режим. Шкіряну куртку не знімає.
Як оцінюєте антитерористичну операцію?
- Треба визнати, що на Сході орудують сепаратисти і терористи, а наші силові структури не можуть захисти населення. Влада не зробила жодних висновків після втрати Криму. Не зосередилось на Сході. Валентин Наливайченко (керівник Служби безпеки - "ГПУ") мав свій офіс перевезти у Донецьк, розуміючи, що є загроза з боку диверсійних груп. Те саме мав зробити Олександр Турчинов, адже він головнокомандувач Збройних сил. Люди на Сході не розуміють, що далі відбуватиметься. Владу, за яку голосували, прогнали. А та, що прийшла на заміну, не знайшла часу для діалогу із людьми. Тому зараз бачимо, що населення не виходить на антивоєнні демонстрації. Не виходить на проукраїнські мітинги за єдину національну державу. Не через те, що всі хочуть бути у складі Росії, або якоюсь уявною Донецькою республікою. А тому, що люди не можуть зрозуміти, за що їм виходити.
Яка кінцева мета Росії?
- Росію не цікавлять конкретні області. Їй вигідно, щоб Україна, як суверенна держава, зникла з карти планети. Не може економічно поглинути нашу державу, тому руйнуватиме державні інституції, щоб поширити хаос.
Світ стрімко змінюється. Держави поділили на перший світ, другий, третій. Але є й інший поділ. Це національні держави - держави двадцятого століття, і сучасні держави, які мають свій суверенний кордон, та їх правила гри й інтереси розширюються далеко від цього кордону. Це Японія та США. Ці країни мають інтерес у всьому світі. Між цими двома типами держав розвивається конфлікт. Національні держави, до яких можна віднести Росію, не хочуть визнавати правила гри, які їм нав'язують зовні. Вона апріорі не може погодитись на них, бо це ставить під питання її існування. Тому Росії вигідно, щоб на місці України була дестабілізована буферна зона, на якій би орудували різні політичні банди, зі зброєю вирішували конфлікти. Це вже не буде Україна як держава. Лише ніким не визнана і нікому не потрібна територія, занурена у конфлікти. В Росії розуміють, що Європі та Америці не потрібна буде така нестабільна територія.
Україна може протистояти Росії без зовнішньої допомоги?
- Звісно. Ми є державою, яка має армію та громадян, що не хочуть жити в іншій державі. Маємо легітимний органи влади - парламент. Скоро відбудуться вибори президента. Особи, які мають усю повноту влади у державі, Яценюк та Турчинов, мають взяти на себе відповідальність за оборону держави. Не мають права ховатися від тих проблем, що зараз існують на Сході. Наші громадяни хочуть вступати до лав збройних сил України. Хочуть, щоб їх мобілізували, навчили, видали зброю, одягнули на них форму і відправили у Південно-Східні регіони. Та через відсутність сконцентрованих ресурсів не можемо це зробити. Уявімо, що до стотисячних збройних сил мобілізують ще сто тисяч. Питання: чим їх годувати, у що одягнути, де розмістити, як їх перевезти на Схід.
Зараз держава має зосередитись на цьому питанні. Провести діалог з бізнесом. Бізнес же готовий підтримати наші збройні сили. Але має з'явитись політичний процесор у владі, який буде цим керувати. Зосередить всю діяльність держави на опорі супротивнику.
Чому влада не діє?
- Вони самі себе відсторонили від політичних амбіцій. Турчинов, який займає зараз найвищу посаду у державі, прийшов зі словами, що не буде балотуватися в президенти. Грубо кажучи, ця людина знаходиться не на своєму місці. Це як безквитковий пасажир. Те саме з Яценюком: він прийшов і сказав, що вони - уряд-камікадзе. Усвідомлює, що буде новий президент, новий прем'єр-міністр. Немає мотивації. Треба враховувати також, що ця влада тільки прийшла. У цих складних умовах їм важко зорієнтуватися.
Тимошенко створює національний спротив. Він зіграє якусь роль?
- Передвиборча кампанія триває, тому зараз нам розповідатимуть багато. Але треба розуміти, що це обіцяють кандидати у президенти. Хотів би поцікавитись у них, чому вони все роблять порізно. Перед зовнішнім агресором, який набагато могутніший за нас, стоїть вся Україна. І питання вже не в тому, хто стане президентом і хто побудує найкращу систему спротиву. А в тому, скільки загине людей, і чи будуть українці жити в Україні, чи у буферній зоні, де орудують бандити.
Є зовнішня загроза, - набагато небезпечніша, ніж тиран, що втік. Можливо, треба думати про моральну амністію для тих "регіоналів", які довгий час працювали з Януковичем. Їм треба говорити, що в Росії їм буде гірше, ніж у складі незалежної України. Рухи спротиву треба формувати разом. Щоб у цьому брали участь депутати з усіх регіонів.
Хто в змозі врятувати країну?
- Зараз не бачу такої людини. Країну треба рятувати вже, а не після виборів. Якщо серед кандидатів справді є лідер, то він має зробити кілька кроків: знайти діалог з центральними органами влади і напрацювати єдину стратегію оборони держави, взяти участь у програмі зосередження ресурсів. По-друге, зібрати всіх адекватних представників політичних сил з Півдня, Заходу, Сходу і донести до них єдину стратегію оборони. Домовитись, як діяти в рамках стратегії спільно з владою, щоб дати відсіч ворогу. По-третє, донести цю стратегію оборони до населення.
Яким президентом у разі обрання буде Порошенко, а яким -Тимошенко?
- У кожного з цих кандидатів є унікальний шанс стати дійсно лідером держави. Якщо зможуть організувати опір зовнішньому агресору, то матимуть колосальні можливості після виборів - переформатують державу так, як захочуть. Бо така людина матиме дуже високу підтримку населення. Це буде національний герой. Якщо ж жоден з цих кандидатів не скористається своїм шансом, то ми станемо країною невдах. Всі відчуватимемо на собі тягар поразки.
Західний світ буде боротися за Україну?
- Світові експерти давно помітили тенденцію, що Сполучені Штати Америки втрачають своє значення світового лідера. Тобто вони не можуть вирішувати питання по усьому світу. А ЄС - штучне утворення. Поки він відстоював свої ліберальні цінності, у них під носом 20 років будувалась держава, націлена на гегемонію в регіоні. Росія вкладає колосальні гроші в армію та ЗМІ, підсадила на нафтогазову голку Європу.
Зараз можемо спостерігати пасивність ЄС до українського питання. Треба чесно сказати, що Москва і Кремль доклали великих зусиль, щоб мати вплив на Європейський союз і вони його мають. Поки Європа споживає їх газ, європейські політики відпочивають з російськими олігархами. Тому Європа буде вирішувати українське питання, але не так, як нам би того хотілось. Маємо самі вирішувати свої проблеми.
А як же те, що Майдан відстоював європейські цінності?
- Не можемо говорити за всіх європейських політиків. Хтось дійсно щиро хоче допомогти Україні. Вони бачать в нас гарну молоду державу з ресурсами, великою територією. З нами приємно працювати. Ми ніколи не мали загарбницьких планів, віддали свою ядерну зброю. Завжди декларуємо, що є європейцями. Це їх влаштовує. Після Помаранчевої революції Україна - серце Європи. Та якщо ми самі не захочемо, воно так і не заб'ється.
Що маємо робити, аби вистояти?
- Впевнений, що Україна не має розраховувати на братські відносини, історичні зв'язки з Росією. Маємо, як Ізраїль будувати свою політику за стратегією держави-фортеці. Маємо чітко розуміти, що з усіх сторін нас оточують вороги. І що рано чи пізно ці вороги нас переможуть. Краще бути готовим, що до нас прийдуть. Маємо очікувати удару з усіх сторін - від дружнього Заходу, ворожого Сходу і навіть із Півночі. Маємо оновити державу. Молодою державою повинна керувати молодь.
Ще одна революція може відбутися?
- За такої бездіяльності влади, звичайно, може. Вже не потрібна така революція, яка була два місяці тому. Тому що вже немає "Беркуту", внутрішній військ, які охоронятимуть парламент від населення. Достатньо двісті молодиків з "Коктейлями Молотова", щоб парламент згорів.
Як тоді люди можуть впливати на владу?
- Населення може більш цивілізовано вплинути на владу. Уявимо Київ. Місцева влада не готується до спротиву російським диверсантам, до ліквідації проросійських мітингів. І це в Києві, що вже казати про регіони. Хоча саме там можуть долучитись люди. Населення може об'єднатися, як це було під час Майдану. Можуть встановити свої блокпости, перевіряти підозрілі автобуси, машини, які потенційно можуть везти диверсантів. Ідентифікувати диверсантів можна також у соціальних мережах.
Ви говорили про продовження революції. Люди не втомились після Майдану?
- Так, втомилися. Це навіть гірше. Це продовження партизанської війни. Можливо, тому люди й не самоорганізовуються. Усі хочуть нормального життя, розвиватись. Але якби був політичний лідер, який не кричав, що буде створювати рух опору, а створював його, тоді б і люди були активні.
Гліб Канєвський народився у місті Олександрія на Кіровоградщині. Мати Олена працює продавцем у продуктовому магазині в Москві. Поїхала туди на заробітки. Бачиться з нею не частіше разу на півроку. З батьком Олександром не спілкується. За освітою - політолог. Позаторік закінчив філософський факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка. З другого курсу працював юристом. Консультував в сфері державних закупівель. Був директором фірми "Тендер Капітал". Планували з інвесторами перемагати на тендерах. Проте проект провалився через корупцію. З 2012-го року експерт антикорупційного відділу Центру політичних студій та аналітики. Контролює закупівлі. Хобі - пише тексти на економічну тематику. Друкується у виданнях Forbes.ua, "Наші Гроші", "Економічна правда".
- Мені подобається гратися з цифрами і описувати складні економічні питання простими словами, - розповідає. - Це захоплення з'явилось після того, як зрозумів, що в Україні мало текстів про гроші. При тому, щоб були написані легкою, цікавою мовою.
Публікацію про витрати в органах прокуратури писав два тижні. Сім днів відслідковував витрати усіх обласних прокуратур України і зводив інформацію. Наразі читає книгу російського публіциста Сергія Переслегіна "Небезпечна бритва Оккама".
Одружений. Дружина 25-річна Катерина - домогосподарка. Дітей не має. Минулого року взяв у кредит однокімнатну квартиру в Київській області. Машини не має, хоча здав на водійські права. Улюблена страва - борщ та вареники з м'ясом.
1 
8759
Коментарі
2