Вибори у Верховну Раду України успішно відбулися. Можна було б ставити вже велику жирну крапку, якби не вогнища занепокоєння у кількох округах. Один з них - 198 округ у Черкаській області з центром у Смілі. Хоча попередньо сайт Центральної виборчої комісії після обробки 100% голосів віддав перемогу кандидату в народні депутати Сергію Рудику. Це викликало неприховане здивування у більшості людей, що стежать за подіями в окрузі. Не дивно, адже у будь-якої розсудливої людини можуть викликати підозри, коли відрив від другого місця лише 500 голосів, а кампанія Рудика була далека від демократичних ідеалів.
Надалі по спірних дільницях розпочався перерахунок голосів. Все б нічого, якби не одне "але". Почався фізичний тиск на голову ОВК, очевидно, з метою не допустити правки результату і ротації переможця. Така війна за округ для звичайних громадян могла б здатися марною тратою часу. Абсолютно в іншому ключі дані події оцінюються після детального знайомства власне з досьє Сергія Рудика.
Лише невелике занурення в нетрі всесвітньої павутини розбивають дзеркально чисту біографію в пух і прах. Пазл з минулих "хлібних" посадах складається в єдину картину, на якій зображений чоловік-"решала" старої системи, проти якої вийшов Майдан взимку 2014 року.
Але навіть після повалення режиму Януковича система продовжила жити, розставляючи своїх на контрольні посади. Так, Сергій Рудик у квітні 2014 року отримав крісло голови Державного агентства земельних ресурсів.
З питаннями землі він був давно на "ти" - з 2007 по 2010 роки обіймав посаду заступника Черновецького в Київській МДА. А це часи найбільш резонансних скандалів, пов'язаних з дерибаном столичної землі.
Повертаючись до 2014 року, Сергій Рудик на посаді голови Держкомзему продовжив діяти старими методами і комплектувати підвідомчу організацію потрібними людьми. У Дніпропетровській області Рудик разом з місцевими регіоналами зробили спробу призначити головою обласного управління земельних ресурсів Вадима Чувпыло, ставленика віце-прем'єра Януковича Олександра Вілкула та олігарха Ріната Ахметова.
Наполегливість Рудика всупереч думці громадянського суспільства була настільки напруженою, що такі якості виявилися б дуже корисні на фронті бійцеві АТО. Керуючись цими міркуваннями, штаб національної захисту Дніпропетровської області вручив Сергія рудика : повістку в армію. Але, на превеликий жаль, свою службу на благо батьківщини в батальйоні "Дніпро-1" він завершив раптово дезертирством.
У підсумку у вересні 2014 року Рудик з ганьбою був звільнений Кабміном.
На щастя для Сергія Ярославовича, на підході були позачергові вибори народних депутатів України. Не треба применшувати - Рудик був винятково корисний своїм патронам зі старої влади, тому вони охоче підтримали свого лобіста. А при збереженні мажоритарної складової питання попадання Рудика в наступний парламент здавався простим заняттям. Адже за їхньою логікою не потрібно розробляти потужну виборчу програму, вести кампанію за європейськими принципами. Досить кинути подачку у розмірі 200 грн за голос. І округ - куплений.
Щоправда форма цього "аукціон небаченої щедрості" була вибрана дуже суперечлива. Від Рудика виборці 198 округу отримували "панахидный" набір, який представляв з себе чорну хустку, в який загорнуто крім заповітних двох сотень фото кандидата. Можливо ця "креативна" ідея штабістів повинна була якось асоціювати Сергія Ярославовича з героями АТО, але на практиці вийшло щось жахливе.
Такі ноу-хау кампанії Сергія Рудика оплачувалися з лишком спонсорами. Основне фінансування йшло від первотушки Верховної Ради минулого скликання Олександра Табалова. Дивно це ще й тим, що саме свободівці, до яких зараховує себе Рудик, в прямому сенсі тягали Табалових за вуха і не давали прийняти присягу нардепів у 2012 році.
Шалені ресурси, кинуті на округ, повинні були дати, природно, тільки перший результат. Щоб так було, Рудик особисто перебував при підрахунку голосів у 198 ОВК. Свою присутність він "закріплював" наявністю автоматників зі зведеним зброєю. Принаймні, таку інформацію автору розповіли різні джерела, не пов'язані між собою.
Сьогодні ситуація знаходиться на межі кипіння. Буквально днями зник голова окружної виборчої комісії з оригіналами декількох протоколів.
"Озброєне" ставлення Рудика до підрахунку голосів, а також розрив в півтисячі наводить на думки, що "вчорашній" переможець знає - ситуація насправді не настільки райдужна. І робити перерахунок не можна.
Але Сергій Ярославович просто не хоче програти. У нього вибір - або засідати під куполом парламенту, або прогулюватися в тюремному дворику.
3 
8759
Коментарі