Країна, у якій маємо змінність влади шляхом вільного голосування, плюралізм масмедіа, можливість висловлювати будь-яку думку є результатом 3 революцій, вважає науковець, учасник російсько-української війни 47-річний Євген Дикий, який був на відеозустрічі з президентом з нагоди Дня гідності й свободи 21 листопада. Цього дня Україна також відзначала 7 річницю початку Революції гідності.
Зеленський спілкувався по відеозв'язку з учасниками революцій 1990-го, 2004-го і 2013-2014 років. У заході взяли участь голова Українського інституту національної пам'яті Антон Дробович, учасник Євромайдану Мирон Гордійчук, релігієзнавець Ігор Козловський, активіст Євромайдану й ветеран АТО Віталій Кузьменко, філософ Євген Бистрицький, співавтор Декларації про державний суверенітет України Олесь Шевченко, дружина загиблого героя Небесної Сотні Наталя Бойків, волонтерка Олеся Жуковська. Зеленський пообіцяв, що влада побудує меморіальний комплекс, присвячений Революції Гідності. Обговорили загрози перед Україною.
Що з того, чого прагнули люди під час Революції Гідності, маємо зараз?
В Україні більшість змогла проголосувати за людину, яка жодного дня не була в політиці. Попередники абсолютно спокійно передали їй владу. Це стало можливим саме завдяки 3 попереднім революціям. Насправді це окремі епізоди однієї тривалої української буржуазно-демократичної національної революції. За замовчуванням сприймаємо, що є незалежною державою. Всього 30 років тому були частиною "тюрми народів". Заплатили кров'ю, шматком території, але імперія, яка лише формально є Російською Федерацією, не повернула нас назад. Це найдорожче досягнення. Можемо вирішувати далі інші проблеми. Білорусь за таким принципом досі не відбулася, інтегрована в Росію.
Невирішений запит на верховенство права – справедливий суд. Лишається на тому ж рівні, що був до останньої революції. Мали певний прогрес 2014-2015 років. Але після зміни влади правоохоронна система взяла реванш.
Не відбулося визволення від олігархів. Ключову роль на Майдані зіграв середній клас - малий і середній бізнес. Це була спроба вирватись із сучасного феодалізму. Колись магнати в Речі Посполитій прагнули мати власне військо й села. А сучасні - власні банки, телеканали, політичну партію і представництво в парламенті. Деолігархізацію не декларував тільки лінивий. А відбувся черговий переділ влади, повноважень і фінансових потоків між олігархами.
Теперішня влада іде шляхом, започаткованим під час Майдану?
Зеленський і його команда не мають політичного бачення майбутнього країни в українському сенсі. Але й не є кремлівськими агентами чи реваншистами. Це людьми з типовою постколоніальною свідомістю і відсутністю стратегічного мислення. Затиснуті між 2 силами, які це бачення мають. В одному випадку - це білоруський варіант. В іншому - Україна є частиною ЄС у плані бізнесу, законів і зовнішньополітичних блоків. Влада по черзі робить поступки обом силам і намагається пропетляти. Залежно від того, хто натисне чи запропонує ситуативну допомогу.
Проросійські й реваншистські сили намагаються здійснити відкат до ситуації, яка була ще перед Помаранчевою революцією. Це Андрій Портнов (колишній заступник голови Адміністрації президента Януковича, юрист. -Gazeta.ua), депутати від "Слуги народу" Максим Бужанський та Олександр Дубінський. "Опозиційна платформа - За життя" та група Коломойського в парламенті "За майбутнє". Патріотична частина суспільства цьому жорстко протистоїть. Найяскравіший прояв - щорічні марші на День Незалежності. Він нагадує, що буде, якщо реванш стане надто нахабним.
Хто найбільше протидіє реформам?
Працівники системи, їхні родичі, друзі. Десятки тисяч суддів і сотні тисяч правоохоронців. Й економічне забезпечення цієї системи – олігархи. Коломойський і Ахметов не ворогують один проти одного, а за те, хто керуватиме системою. Олігарх перестає бути таким, коли втрачає доступ до держбюджету. Їхні підприємства в більшості неконкурентні на ринку. Виживають, бо доять гроші платників податків через контрольований держапарат. Усі олігархічні клани однаково неготові жити за вільного ринку. Їхні телеканали переконують людей за збереження існуючої системи.
Є вплив Росії. Тільки-но ми реформуємо систему й усе почне працювати як на Заході, в імперію нас уже не повернути. Москва має в Україні і медійний ресурс і пряме політичне представництво - ОПЗЖ і "Партію Шарія".
Є ризики зійти з євроатлантичного курсу?
Ми приречені на перемогу. Активна частина суспільства заради цього курсу готова вийти на барикади. Влада може прискорити євроінтеграцію або стати на дорозі й бути зметеною.
Йдеться хіба про повну безпорадність і недостатнє розуміння процесів Офісом президента, тому реагують ситуативно. Натиснув Ахметов - кроки від реформ, українська опозиція, активні громадяни, посол США чи представництво Євросоюзу – крок до реформ, Коломойський – знову крок назад. Можливо, не є вмотивованими. Ключове – це збереження чи збільшення рейтингу. Мислять тактично, що їм дасть більше лайків в Інстаграмі сьогодні. Стратегією це не назвеш, але й не реванш.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Можемо давати тотальну відсіч Росії". Українці відзначають День гідності та свободи
Які враження маєте від відеозустрічі з президентом?
Президент повторив, що окремо є абстрактний, ледь не ідеальний народ, і прошарок поганих політиків. Обіймає вищу посаду півтора року й досі не вважає себе політиком. Це дешевий популізм.
Вважаю загрозою його позицію щодо референдуму (18 червня Верховна Рада в 1-му читанні ухвалила поданий президентом законопроєкт про народовладдя через всеукраїнський референдум. -Gazeta.ua). Цим специфічним інструментом можуть користуватися тільки зрілі суспільства. Наприклад, Швейцарія. У бідних референдум завжди ставав зброєю на шляху до диктатури. Його проводили Путін, Лукашенко й Гітлер. У Німеччині референдум тепер заборонений. Зеленський вважає, що треба рахуватися з думкою більшості. Але вона не завжди правильна. Особливо коли інші через "телеящик" формують її. 3 революції робила меншість. А більшість цим користувалася. І не вона в 2014-му сформувала добробати і пішла воювати. Меншість гарантувала більшості право проголосувати за Зеленського.
Зеленський на зустрічі найбільше відреагував на емоційну промову Мирона Гордійчука про те, що говорити треба тут, бо можемо й через барикади. Тричі президент повторив, що не варто лякати новим Майданом. Жорстко відмежувався від ОПЗЖ. Недвозначною була заява, що влада не розглядає варіанту звернути з євроатлантичного шляху. Приблизно сказав: "Ми кожного дня не повторюємо, що йдемо шляхом євроінтеграції, бо це очевидно за замовчуванням".
19 листопада напередодні річниці до Музею Революції гідності прийшли з обшуком. Шукали докази розтрати 111 млн грн. Як оцінюєте цю ситуацію?
Раз – це випадковість. Двічі - збіг обставин, а тричі – закономірність. Днями ДБР також порушило кримінальну справу за заявою Ріната Кузьміна про нібито держпереворот, вчинений нами на Майдані. У цей час передано до суду справу про звинувачення Тетяни Чорновол в зумисному вбивстві шляхом підпалу офісу "Партії регіонів" 18 лютого 2014-го. У Музеї Революції гідності могла бути розтрата. Зобов'язані розслідувати. Але такого роду справи розслідуються не обшуком, а всього лиш вилученням документів. В обшуку брала участь купа поліцейських, прокурори і навіть СБУ. Виглядає класичним інструментом тиску на опонентів. Реваншистські сили беруть своє і можуть плюнути в обличчя усім учасникам Революції гідності.
Президент на зустрічі припустив, що це свідома політична провокація з боку когось із керівників правоохоронних органів. Щоб ми вже зносили шини. Але водночас ДБР і СБУ виконує накази з Банкової. Виходить, можуть виконувати ще інші накази? Чи може і чи хоче Банкова цьому опиратись?
У Національному музеї Революції гідності правоохоронці знову проводять обшуки.Тепер проводять експертизу будівництва музею.
3 
8759
Коментарі