"Замороження" конфлікту чи війна ресурсів

15

Фото: Генштаб ЗСУ

За оцінками деяких українських та іноземних експертів, війна Росії проти України поступово перетворюється на так званий "заморожений" конфлікт. При цьому висловлюється занепокоєння можливістю використання Москвою такої ситуації для відновлення свого військового потенціалу, який зазнав суттєвих втрат в ході бойових дій.

Ніби так воно і є. З початку нинішнього року війна фактично набула позиційного характеру. Масштабних просувань жодна зі сторін немає. По суті, бої відбуваються лише у непідконтрольній нікому "сірій зоні". Водночас, ідуть артилерійські дуелі. Росія продовжує наносити удари по українській території із застосуванням ракет, БПЛА та керованих авіаційних бомб.

Втім, насправді, затягування війни не має для Росії жодного сенсу. До неї вона була не готова і, як відомо, розраховувала на перемогу над Україною максимум за три тижні. Час грає проти Російської Федерації, бо в реальності ніяких ресурсів вона не має. А ті, що в неї є, – стрімко втрачає. Політичні, економічні та військові. Подивимося на це більш детально.

По перше, всім давно відомо те положення міжнародної ізоляції, в якому опинилася Росія. Вона стала "токсичною" навіть для Китаю. Він ще допомагає їй, однак приховує це від усього світу. Тим паче, що головною метою КНР є перетворення Росії на свою провінцію, якою вона вже і стала.

Не будемо казати про рішення самітів Генеральної асамблеї ООН, Великої сімки, НАТО та ЄС. Це і так ясно. Спитаємо лише про те, – а де ті сирійські, північнокорейські та інші "добровольці", яких Москва погрожувала відправити на фронт в Україну. Жодного з них там так і не з'явилося.

По друге, економіка Росії розвалюється швидкими темпами без усяких надій на її можливе відновлення. Виробництво нафти та газу, як основних експортних продуктів РФ, скоротилося на 75%. Експорт нафти танкерами закритий. А основний російсько-європейський нафтопровід "Дружба", який проходив через Брянську область Росії та Україну припинив своє існування. Зараз наші БПЛА добивають його перекачувальні станції на російській території. Воно, можливо, і не потрібно, але ж має місце.

Набагато більше значення мають атаки дронів на російські нафтові заводи та нафтобази. Російські ЗМІ применшують їх наслідки, але у суміжних з Україною районах Росії нафтобази вже розбиті. Розбитий і єдиний на півдні Росії нафтопереробний завод поблизу міста Ростов-на-Дону. Він забезпечував пальним все південне угруповання російських військ.

Саме тому і виникли проблеми з дизельним пальним у Російській Федерації. Наразі його на заправках практично не має, а ціни на нього зросли у півтора рази. Хоча, це ще не все. У російській армії масово крадуть пальне. Воно продається транспортним компаніям та аграріям. Частину з пального використовують зразу, а іншу – зберігають на майбутнє, внаслідок чого воно зникає з ринку.

 

Від російського газу вже відмовилась майже вся Європа та перейшла на скраплений газ зі США, Катару та інших альтернативних виробників. А Китай та країни Південно-Східної Азії і Тихоокеанського регіону купують російські нафту та газ у незначних обсягах та по демпінгових цінах майже на рівні рентабельності їх виробництва.

Після виходу з Росії західних компаній та припинення ними постачання матеріалів і запчастин, російське машинобудування практично припинило свою роботу. Щось отримується в обхід санкцій – від Китаю та Туреччини. Але в промислових масштабах це робити неможливо, а якість китайських товарів не піддається жодній критиці.

По третє, через деіндустріалізацію Росії ще у 1990-х роках та західні санкції, вона сама виробляти зброю не може. Втрачені можливості випуску стволів для гармат, броньованої сталі, підшипників та, навіть, металообробних інструментів. Більш того, в ті ж самі 1990-і роки були закриті навіть швейні фабрики та майстерні. Тепер військова форма, маскувальні сітки, спальні мішки та інше спорядження виробляються кустарним способом, зокрема школярами, студентами і в'язнями у виправних колоніях.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У Верховній Раді вперше прокоментували перехід із призову на рекрутинг

За різними даними, танків у Росії вистачить хіба що до весни наступного року. Артилерійські системи ЗС РФ ми також знищуємо у рекордних кількостях. Дійшло вже до того, що замість них застосовують застарілі танки виробництва 40-50 років минулого століття, які практично не мають власного ходу та витягуються тягачами на тилові (закриті) позиції. Для тих, хто не знає, скажу, що танк для цього не призначений. Він, як правило, стріляє прямою наводкою. А тому такий "сурогат" артилерії ніякої ефективності не має та лише дарма витрачає снаряди.

Їх у російській армії теж вже не вистачає. Ще місяць тому Україна почала переважати Росію по інтенсивності ведення артилерійського вогню. У нас снарядів також не так вже й багато. Ми, можливо, не можемо їх виробляти в достатній кількості. Але їх нам постачають США та Європа. Вже у кількості сотень тисяч. Більшість із них має точне наведення. Тому один наш снаряд дорівнює п'ятьом російським.

І це вже не кажучи про передачу нам важкої зброї. Ми її отримуємо у все більших кількостях. У ЗМІ періодично пишуть про те, що Конгрес США відміняє або не продовжує програми військової допомоги Україні. Насправді, Конгрес зберігає двопалатну підтримку України. А у Міністерства оборони США є понад $5 млрд. на надання військово-технічної допомоги нашій державі. Незважаючи на позиції Угорщини та Словаччини, які певним чином стали на бік Росії, Європейський Союз також підтримує Україну – як на рівні всієї організації, так і окремих країн.

 

По четверте, масовий призов людей на військову службу в Росії, а також їх втеча за кордон від мобілізації, призвели до гострої нестачі робочої сили в країні. Це стосується всіх сфер промисловості, будівництва, сільського господарства, транспорту, медицини та освіти. Згадана проблема набуває особливо гострого характеру у прикордонних районах РФ, звідки місцеве населення виїжджає через бойові дії. З одного тільки міста Бєлгород виїхала майже третина його мешканців. А із суміжних з Україною населених пунктів люди насильно відселяються.

Москва намагається компенсувати дефіцит кадрів шляхом цілеспрямованого завезення до Росії вихідців із Центральної Азії та Китаю. Тим самим заміщуються росіяни, яких відправляють на фронт вмирати в Україні. Подібне заміщення вигідне керівництву РФ. Люди, які прибувають до РФ з Центральноазіатського регіону та КНР, більш-менш працьовиті, здебільшого не дуже зловживають спиртними напоями та не виступають проти влади.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Ракетні атаки та продовження наступу. Що відбуватиметься на фронті взимку

Однак це до певного часу. Разом із ними приходить також і радикальний ісламізм та міжнаціональні суперечності. Вони історично існують на Північному Кавказі. А зараз з'являються на заході та в центрі Росії. Громадянська війна стоїть у неї на порозі. До неї всі вже готуються. Принаймні, губернатори Брянської, Курської, Бєлгородської, Воронезької та Ростовської областей створюють власні армії під виглядом загонів самооборони і добровільних народних дружин.

Водночас, у складі російської армії формуються так звані "іменні", а, насправді, національні військові підрозділи, які почали воювати між собою. Нічого дивного в тому не має. Жителі Росії різних націй завжди ненавиділи один одного. А тепер їм дали ще і зброю.

Уцілому наведені обставини суттєво ускладнюють можливості Росії щодо продовження війни проти України. Саме тому Москва і намагається "заморозити" її шляхом нав'язування нам переговорів на власних умовах. При цьому продовжує висувати всі ті вимоги, які містилися у відомому ультиматумі в грудні 2021 року, а ще і добивається закріплення за нею окупованих територій.

Втім, наміри режиму Путіна добре відомі та зрозумілі. Хоче отримати час для того, щоб відновити потенціал Російської Федерації, а після того – знову напасти на Україну. Все це марно. Київ ніколи не піде на переговори з Москвою до звільнення українських земель. А Росія не зможе відродити збройні сили, принаймні, у найближчі десять років. Навіть за допомогою Китаю, Ірану та Північної Кореї.

І ще: отримання передишки та додаткового часу грає в обидві сторони. Україна також може використати це для зміцнення держави та її здатності протистояти ворогу. По суті, війна на фронті перетворюється у війну ресурсів. Росія сподівається виграти її у України та Заходу. Але, як показує досвід, вона її програє. Бо у сучасному світі вирішальне значення мають технології та промислові потужності, а не наявність тих, чи інших корисних копалин чи танків, гармат, літаків та кораблів виробництва або проектування минулого віку.

Це довела Україна, яка фактично не маючи власного флоту, завдала критичних втрат Чорноморському флоту Росії та вигнала його з Криму. Не можуть захиститися ні Севастополь, ні Керч, де нещодавно був розбитий другий кораблебудівний завод та пошкоджений корабель, який там стояв.

×