Законопроект про заборону пропаганди гомосексуалізму це вияв недалекоглядності політиків, оскільки він не знищить самих гомосексуалів, але унеможливить пропагування безпечного сексу.
Про це у інтерв'ю Gazeta.ua розповів керівник "Гей-Форуму України" Святослав Шеремет.
Як Ви оцінюєте законопроект, яким ВР планує заборонити пропаганду гомосексуалізму та встановити кримінальну відповідальність за порушення цієї заборони?
- Цей законопроект, старший із "сім'ї" гомофобних законопроектів, яких у Верховній Раді лежить зараз аж три, може виступати для студентів-юристів класичним зразком того, як можна писати беззмістовні та антинаукові проекти законодавчих актів.
По-перше, законопроект 8711 говорить нам про "пропаганду", не визначаючи, що це таке. Ось коли по телевізору показують сюжет про двох закоханих чоловіків, які беруть шлюб у мерії Нью-Йорка — це пропаганда чи просте інформування?
По-друге, проста логіка нам підказує: якщо й забороняти пропаганду чогось, то варто це робити щодо речей, які самі по собі є незаконними. Заборонити заклики до насильства, до повалення конституційного ладу, до розв'язування війни — це я розумію. Але навіщо забороняти інформування про певний різновид людської сексуальності?
По-третє, законопроект 8711 оперує архаїчною термінологією сталінсько-гітлерівської епохи. Що таке отой "гомосексуалізм"? Це був такий собі медичний діагноз, вилучений з міжнародного класифікатора ще до того, як Україна здобула незалежність. Причому в Україні цей класифікатор було вирішено запровадити бозна коли ще урядом Кучми. Натомість зараз соціологи та медики говорять про "гомосексуальність" та про "гомосексуалів" як виразників цього явища.
По-четверте, законопроект ґрунтується на забобонах і викривленому уявленні про сексуальну сферу життя людини та апелює до уявної загрози національній безпеці. Заборона говорити вголос про геїв не знищить самих гомосексуалів, але унеможливить пропагування безпечного сексу. Це призведе до росту епідемії ВІЛ-інфекції в Україні, яка й без того на першому місці в Європі за темпами поширення. Будь-який сексолог вам пояснить, що анальний секс не є виключною прерогативою чоловіків-гомосексуалів. В Україні статистично більше саме гетеросексуалів, які практикують анальний секс, але якщо розглядати анальний секс у контексті "пропаганди гомосексуалізму", то виходить, що говорити й писати про нього не можна.
Якщо відволіктися від юридичних тонкощів, я б сказав, що автори законопроекту є палкими прихильниками мистецького стилю під назвою "абстракціонізм". Саме цей стиль дозволяє одному глядачеві вбачати у картині храм, а іншому — бедлам.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Рада хоче, щоб за пропаганду гомосексуалізму саджали на 5 років
Чи зміниться суспільна думка після остаточного прийняття законопроекту?
- Суспільна думка вже змінилася в негативний бік, як тільки-но цей законопроект було ініційовано торік. Бо ж такий законопроект самим фактом свого існування виступає як індульгенція для агресивно налаштованих молодиків, які шукають будь-якого виправдання для побиття гомосексуалів.
Їм байдуже на що посилатися: чи на Святе Письмо, чи на поки що неіснуючий закон про заборону пропаганди. Адже не на пустому місці деякі ЛГБТ-активісти отримали в травні й червні цього року тілесні ушкодження від рук і ніг "невідомих патріотів"!
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Amnesty International вважає несправедливим закон про "пропаганду" гомосексуалізму
Чому цей законопроект розглядається саме зараз?
- Він мусолиться у парламенті з червня минулого року. Чому так довго? Тому що він є, по-перше, надзвичайно резонансним, а по-друге, викликає прямо протилежні думки навіть в середовищі суб'єктів законодавчого процесу та органів виконавчої влади. Низка парламентських комітетів його підтримала, низка — запропонувала відхилити.
Цей законопроект отримав схвальну оцінку від Держкомтелерадіо, але негативну — від Міністерства закордонних справ. А вже цього року, напередодні виборів, між народними депутатами розгорнулося справжнє соціалістичне змагання за те, хто саме з них стане головним рупором ідей боротьби з "гомосексуалізмом": ще два аналогічні законопроекти внесли на розгляд парламенту Вадим Колесніченко та Віталій Журавський. Але на разі головними "промоутерами" ідеї заборонити "гомопропаганду" виступають комуніст Євген Царьков і бютівець Павло Унгурян.
Чим загрожує прийняття законопроекту?
- Виникає велике запитання: а що ж може бути кінцевим продуктом цього процесу. Одне з двох: або зміст законопроекту приведуть у відповідність до його назви, в якій ідеться про захист прав дітей, або назву законопроекту приведуть у відповідність із його змістом, де йдеться про заборону "гомопропаганди". Якщо законопроект, який обмежує свободу слова в контексті гомосексуальності, буде прийнято, це означатиме, що в головах українських державників не все в порядку з координацією рухів. Адже та ж Верховна Рада у вересні прийняла закон про протидію дискримінації в Україні.
Як роз'яснило Міністерство юстиції, цей закон забороняє, серед іншого, і дискримінацію на підставі сексуальної орієнтації. 28 вересня цей закон уже підписаний Президентом. І після цього парламент у тому ж складі голосує за явно дискримінаційний законопроект, спрямований проти людей, які кохаються інакше, ніж більшість.
Давайте тоді заборонимо говорити в Україні про всі конфесії та віросповідання, окрім домінуючого православ'я, давайте офіційно оголосимо українців титульною нацією, і заборонимо користування в публічному просторі іншими мовами, крім української, давайте позбавимо громадянських прав людей без прописки; зрештою, давайте встановимо однопартійну систему, а все різноманіття політичних партій знімемо з реєстрації. З обмеження прав будь-якої соціальної групи починається шлях до тоталітаризму.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У Каліфорнії заборонили "лікування" від гомосексуалізму
Автори законопроекту пропонують встановити відповідальність за дії, що пропагують стосунки сексуального характеру між особами однієї статі. Чи означатиме це те, що в майбутньому можливо взагалі буде заборонений гомосексуалізм?
- Співавтор законопроекту 8711 Царьков неприховано заявляв, що він залюбки повернув би сталінське кримінальне покарання за мужолозтво. Мені якось дико чути, що в нашу інформаційну епоху держава раптом починає цікавитися статевим життям своїх громадян і починає вказувати телевізійникам і газетярам, що їм показувати та писати в цій сфері, а що — ні. Я повторюю, що законопроект 8711 не говорить про дітей, він говорить про тотальну заборону так званої "гомопропаганди".
До речі, в Україні немає офіційних заборон ані на інцест, ані на зоофілічні зносини, ані на статеве співжиття "шведською" родиною. Немає і заборон на розмови про це у публічному просторі. Але ж комусь кортить саме громадян-гомосексуалів перетворити з людей на привиди. Чому привиди? Бо про стосунки сексуального характеру між особами однієї статі нічого не можна бути говорити через засоби масової інформації.
Якщо розглядати Інтернет як різновид ЗМІ, то, мабуть, мене позбавлять права вказувати на своїх сторінках у соціальних мережах, що я живу сім'єю з іншим хлопцем. Це повний абсурд. Чи держава сподівається, ніби все геї різко почнуть удавати з себе натуралів? Але ж цього не станеться: гетеросексуали залишаться гетеросексуалами, а геї — геями.
Amnesty International і Human Rights Watch вже звернулися до голови Верховної Ради України Володимира Литвина із закликом відкликати законопроект. Чи дослухаються українські політики до цих закликів?
- Однозначно дослухаються. Наші політики надзвичайно чутливі до думки міжнародної спільноти й поважних міжнародних організацій. Бо міжнародний імідж України має прямий вплив на перспективи нашого членства в родині європейських держав, на інвестиційну та туристичну привабливість і, навіть, на можливості отримувати міжнародну фінансову допомогу.
Вже зараз ми маємо негативну реакцію на законопроект з боку омбудсмена Лутковської, яка серед державних чиновників найближче всіх стоїть до питань прав людини, а також з боку нашого зовнішньополітичного відомства, очолюваного Грищенком.
Нещодавно ООН була обурена дискримінацією в Україні наркоманів, геїв та повій. До світових стандартами Україні в цьому питанні ще далеко? Чому?
- Бо наше суспільство сповнене ненависті. Бідні ненавидять багатих, галичани ненавидять донеччан, селяни недолюблюють містян, прихильники БЮТ ненавидять прибічників Партії регіонів, гопники ненавидять метросексуалів, фанати одного футбольного клубу готові лізти в бійку до крові з фанатами іншого клубу. І, на мій погляд, це є наслідком бідності й соціального неблагополуччя.
Коли ти сам не можеш ствердитися в житті завдяки власним успіхам у роботі, в родині, в бізнесі, ти починаєш стверджуватися за рахунок інших людей, до яких тобі, по великому рахунку, взагалі не має бути діла. І тоді знаходяться підступні ляльководи, які вдало маніпулюють суспільними настроями, нацьковуючи одних людей на інших.
Знаєте, чому в тій же Німеччині на берлінський гей-прайд збирається до мільйона осіб — і всім добре? Тому що європеєць звик сприймати щастя свого сусіда як особисту радість. У тій же Німеччині криваві війни між католиками та протестантами скінчилися ще в XVII столітті, а у нас ще й досі одна конфесія силоміць виганяє з якогось храму іншу конфесію.
3 
8759
Коментарі
35