Зеленський vs система: хто кого скрутить у баранячий ріг

Найголовніше завдання - довести собі і країні, що він є керівником України, а не якоюсь лялькою у кріслі глави держави. Найімовірніше, намагатиметься вибудувати прямий зв'язок з народом. Він антисистемний політик. Тому не може розраховувати на систему. Вона працюватиме проти нього. Поки що у нього єдиний союзник - ось ті 73 відсотки, які довірили йому владу. Це дуже багато. Більше ніж у будь-якого президента. Він апелюватиме до народу проти чиновництва. Цар з народом проти бояр. Нічого нового в такій схемі не має. Десь подібним чином працює Олександр Лукашенко. Той побудував авторитарну модель, жорстку. На це у нього пішло багато років. А Зеленському доведеться працювати у демократичній країні. Якщо йому вдасться - це будуть елементи дива.

Він звик до всенародної любові. Найскладніше буде звикнути до несприйняття, ненависті, зрадництва, до всіх тих дуже жорстких неприємних речей, часто за межею моралі, з яких складається українська політика.

Треба залучати людей, на яких зможе покластись, щоб не було ударів в спину. А в професійному плані - щоб вони закрили його недостатність досвіду. Запорука його успіху або шлях, який призведе до поразки, - це кадри. Однодумців, які дійсно прагнуть змінити країну, немає не лише у Зеленського, а й у старих політиків. Але якщо він не знайде таких, то це буде ще один не успішний президент.

Міжнародна політика Зеленського буде мало чим відрізнятись від політики Порошенка. Тому що тут задані такі межі, за які не дуже й вийдеш і не дуже є куди йти. Інша справа, Кремль, розуміючи його не досвідченість, намагатиметься його усіляко лякати, тиснути, підкупати, обманювати. Його будуть пробувати на злам, гнучкість. Тут треба допомога досвідчених партнерів. Не бачу великого гріха, якщо Порошенко поступиться своїм почуття образи, і допомагатиме новому президенту. Це буде державницька позиція людини, яка в складні часи очолювала країну.

Нашу систему не вдалось зруйнувати двома Майданами і війною. Найбільша небезпека те, що вона скрутить його у баранячий ріг і використає на повну. Що він не зможе її зламати, а стане одним із її елементів і символом поразки антисистемних сил.

Такий запит українського суспільства. Воно відкидає традиційний політичний досвід, як токсичний і некорисний. Коли у 90-х з'явився приватний бізнес, установка була у власників - нікого не брати з радянського общепіту. Бо люди були гиблі. Сучасний клієнтоорієнтований сервіс з ними не можливий. Винятки є. Так само з українською політикою. Це покинуті люди. Так, Зеленський антисистемний. Інша справа, що ресурсу у боротьбі і зламі системи у нього обмаль. З іншого боку - дуже багато. 73 проценти - це багато. Як їх використати, щоб побудувати нову систему, орієнтовану на громадян, а не кілька людей з спеціалізованими інтересами? Будуть люди навколо нього - зможуть зробити, самотужки йому нічого не вдасться.

Бачите, хто як. Частина суспільства почала кричати "Рятуйте, невідомо, що трапиться. Зараз буде реванш". Хоча, мені здається, що Зеленський - це не кандидат реваншу. При цьому багато хто захоче скористатись зміною влади, але це не в інтересах Зеленського. Він дійсно людина, яка прагне очолити хвилю оновлення. Де хвиля оновлення і колишні регіонали, які хочуть підняти голову чи помститись Порошенку?

По-перше, там дуже різні люди серед тих 25. Ви не помилитесь, якщо серед них побачите Сергія Семочка (колишній заступник керівника Служби зовнішньої розвідки, якого підозрюють у державній зраді.- Gazeta.ua). Тому представляти всі 25%, як ті, що готові покласти за Україну серце і душу, це не так. Не треба себе обманювати.

Інша справа, що серед них справді багато людей, які представляють цвіт української нації, представників культури. Це їх вибір по житті, вони будуть розвивати і плекати українську Україну. Зеленський буде поганим президентом, якщо не зробить кілька кроків їм на зустріч. Він обов'язково їх зробить, бо людина яка стає президентом України, одночасно стає українським президентом. З витікаючими звідси обов'язками берегти українськість в Україні. Більше її нема де берегти.

Мені здається, це малоймовірним з кількох причин. Одна з них - не готовність партійної структури. Немає що вести у парламент. По-друге, на такій хвилі є можливість тому ж Порошенкові або цій дуже мобілізованій групі зайти у парламент. Якщо почекати, то побачимо, що на тому фланзі з'явиться декілька проектів. Наприклад, якийсь гіпотетичний проект Славка Вакарчука. Або той же проект Гройсмана, який він анонсував. Чи це буде проект разом з Яценюком, ми ще не знаємо. Скоріше так, ніж ні. Але з'явиться багато проектів, які повідбирають у "Солідарності" Петра Порошенка процентів.

Зеленському йти на парламентські вибори вигідніше у конституційні терміни. Скоріше за все, восени він буде сильнішим, ніж зараз.

Навряд чи у нього буде така мінімальна роль, як у Віктора Ющенка. Думаю, це буде ближче до Леоніда Кравчука. Але не більше. Тобто так, ця людина буде присутня в українській політиці, його запрошуватимуть у якість проекти, але не більше. Він перестає бути визначальною величиною. Хоча поки що сталась парадоксальна річ. Петро Порошенко провалив компанію, програв коміку, але саме в цей час мобілізація власного електорату дала любов. Його полюбили. Цього не було всі п'ять років. Саме під час поразки він відчув народну любов. Ми бачили як його проводжали, це щирі емоції. Так, вони трохи істеричні, накручені. Але сам він собі сподобався. Було видно на стадіоні та під час ефірів, як його перло. Але я боюся, що це минучий настрій. Це були сльози прощання. Українці попрощались з Порошенком.

Не дуже будуть раді його присутності у коаліції. Тому що з ним буде складно працювати на рівних. Як коаліційний партнер він токсичний, його намагатимуться уникати.

По-перше, все ж таки Петро Олексійович ще має прийняти остаточне рішення, чи поведе партію на вибори.

А "Солідарність" без Порошенка - це хто? Льоша Гончаренко? Артур Герасимов? Хто ці люди? Гройсман, ми вже зрозуміли, піде сам. Тому можемо не побачити "Солідарності" у парламенті. Тим більше, що запит на нове. Будуть стругати нові проекти різної сили переконливості. БПП не залишиться, розберуть на частини. А от чи пройде "Солідарність", якщо буде на її чолі Порошенко - питання.

Парадокс той самий, як і на виборах президента. Найкращі позиції має та сила, про яку ми нічого не знаємо. Що таке "Слуга народа" - не знає ніхто. Навіть, думаю, її неформальний лідер Володимир Зеленський, хто у керівних органах, що з нею взагалі робити. Так, "Слуга народа" - неіснуюча партія - найпопулярніша за опитуваннями.

Хто ще? Партія Ігоря Смешка (у першому турі президентських виборів набрав майже 7 %. Заявив, що піде на вибори до Верховної Ради зі своєю партією. – Gazeta.ua). Ось цей всеохопний запит на нове. Коли пан Смешко з'явився на політичній арені, не багато хто пам'ятав про його досвід. Всі подумали - це щось нове і дали високий процент. Якщо він здобуде істотне фінансування та інформаційну підтримку, то думаю, своє візьме.

Для "Слуга народу" настають складні часи. Бо це партія президента і до неї багато претензій. Не може бути претензій до партії, яка взяла 7-8% і заробляє собі, голосуючи за лобістські закони.

З одного боку, парламентська кампанія для них єдиний шанс перехопити ініціативу, заявити про себе. Бо президентську вони пропускали, не вкладались у неї. Були фонові трати, щоб не забували. А от парламентські вибори - так. Вони мають продемонструвати зуби не лише виборцю, собі, власне Кремлю, Путіну. Мусять показати - розуміють щось в українській політиці і можуть на неї впливати. Якщо цього не зроблять, то Кремлю немає сенсу підтримувати маргіналів. Вони можуть скотитись на рівень Вітренко. Думаю, побачимо серйозні гроші.

По-друге, вони мають якимось чином визначитись, хто у них лідер. Будуть вести якісь переговори з Ахметовим. Правда, він більше національний капітал. І показав це під час співпраці з президентом, це давало йому більше прибутку, ніж демонстрація промосковської позиції. Ахметов при Петрі Олексійовичу заробив, мабуть, більше, ніж при Януковичу. Тому що там було кому заробляти, був Саша Стомалог.

І третє, Зеленський зробив для них дуже не приємну штуку - від'їв їх електорат. Він здався частині виборців біло-блакитних своїм. Молодим і перспективним. Електорат колишніх регіоналів втомився від старих людей у піджачках і з пузіками.

У дуже трагічній ситуації Юлія Володимирівна. Якщо Юля не лідер в країні, то нащо її партія? Є така постійна прив'язка – її підтримували, сподіваючись, що стане наступною. Думаю, у неї зменшиться підтримка. Тут варто пригадати, з яким величезним трудом вона увійшла у Раду – п'ять відсотків з хвостиком. У неї знову складна ситуація, хоча тратила багато. Провела масштабну президентську кампанію, вела себе як наступний президент.

Серйозні проблеми у Ляшка. Тому що з'явився справжній актор. І хоча Ахметов поки що не припиняє фінансування, але ймовірно така ідея з'явилась. Тому що Ляшко не продемонстрував серйозного результату.

Поява Смешка переполовинила шанси Гриценка. Якщо з'являється Славко Вакарчук, не зрозуміло, що там робити Садовому. Рубка буде дуже серйозна. До того ж Гриценко вкотре довів, що він гарантовано не прохідний. Це вбиває його шанси на політичні перспективи. Він міг би до когось піти, але знаючи Гриценка, він ні до кого не хоче. А якщо хоче - то очолювати. Тобто те стає токсичним.