Російська повномасштабна війна проти України кардинально змінила безпекове середовище в євроатлантичному регіоні. Змусила переважну більшість країн Заходу переглянути свої підходи до безпеки – і на національному, і на міжнародному рівні.
Сам процес забезпечення національної й міжнародної безпеки ґрунтується насамперед на об'єктивному і коректному розумінні актуальних загроз. А дії путінського режиму підштовхнули ключових гравців світової політики до перегляду власних стратегічних документів, які визначають національну та міжнародну безпекову рамку.
Адміністрація президента США Байдена 12 жовтня офіційно оприлюднила нову редакцію Стратегії національної безпеки. А днями презентувала широкій громадськості нову Національну оборонну стратегію.
І якщо Стратегія нацбезпеки визначає магістральні пріоритети й напрями безпекової політики Вашингтона, то Національна оборонна стратегія деталізує її воєнно-політичні аспекти.
Але так чи інакше, обидва документи відображають поточні тренди еволюції загроз нацбезпеці США – і на національному, і на міжнародному рівнях.
Геополітичні акценти
Перше, на що звертає увагу нова версія Оборонної стратегії – це геополітичні акценти, розставлені з урахуванням не лише поточної безпекової ситуації на геостратегічному рівні, але й динаміку процесів, які відбуваються в безпековому середовищі світу: від полів битв на Сході й Півдні України, і аж до Азійсько-Тихоокеанського регіону.
Ключовими точками нестабільності і джерелами загроз Стратегія називає Росію і Китай. Однак є важлива відмінність у тому, як документ трактує кожну з них.
Якщо Китай у тексті названий "важливим стратегічним конкурентом", то Росія охарактеризована як "гостра загроза", що володіє потенціалом нанесення шкоди інтересам США з використанням кібер-інструментарію та крилатих/балістичних ракет.
Документ акцентує увагу на зростанні воєнної могутності, войовничої риторики та провокаційних дій Пекіна щодо Тайваню як на частині ширшої стратегії КНР в Азійсько-Тихоокеанському регіоні.
Стратегія описує Росію у чітких і жорстких термінах "гострої загрози" – насамперед для європейської та євроатлантичної безпеки
На контрасті, Стратегія описує Росію у чітких і жорстких термінах "гострої загрози" – насамперед для європейської та євроатлантичної безпеки, однак лише в короткостроковій перспективі. За словами міністра оборони США Ллойда Остіна, в середньо- і довгостроковій перспективі Москва, на відміну від Пекіна, "не здатна систематично кидати виклик Сполученим Штатам. Однак російська агресія однозначно становить реальну і гостру загрозу американським інтересам і цінностям. А війна проти України, розпочата за свідомим вибором Путіна, очевидно є найбільшою загрозою європейській безпеці з часів Другої світової війни".
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Путінський джихад: як російський режим перетворився на міжнародних терористів
Пентагон сприймає РФ аж ніяк не як "супердержаву" чи серйозну геополітичну загрозу – враховуючи її фактичну стратегічну поразку в Україні. А також катастрофічну втрату воєнного, економічного, технологічного і політичного потенціалу внаслідок програшу та введених санкцій.
Пекін ще має певний запас міцності, з яким потрібно рахуватися принаймні на регіональному рівні
Для Вашингтона Москва, очевидно, відпрацьований матеріал. Може становити загрозу лише в забігові на малі дистанції, на щось серйозніше російського потенціалу явно вже не вистачить. В той час як Пекін ще має певний запас міцності, з яким потрібно рахуватися принаймні на регіональному рівні.
Тож з Китаєм Сполучені Штати прагнуть встановити конкурентні, але аж ніяк не ворожі стосунки, в той час як доля Росії як регоінального, не кажучи вже про глобальний рівень, гравця вже визначена самими провальними діями путінського режиму.
Механіка оборони
Повномасштабна війна РФ проти України насправді трохи перенесла в часі оприлюднення і Стратегії національної безпеки, Національної оборонної стратегії США, робота над якими мала бути завершена ще в лютому 2022 року.
Це, однак, дозволило уточнити деякі ключові моменти обох документів. Закласти об'єктивні і важливі передумов для їх подальшої еволюції.
Наріжним каменем Національної оборонної стратегії є "інтегрована оборона" – система координованих воєнних, дипломатичних і економічних заходів і зусиль Державних інституцій США, спрямованих на стримування супротивників від здійснення агресивних кроків.
"Інтегрована оборона" обов'язково має бути підсилена активними "кампаніями"
"Інтегрована оборона" обов'язково має бути підсилена активними "кампаніями". Спрямованими на створення та зміцнення міжнародних коаліцій та об'єднань держав з метою подальшого ускладнення дій супротивника.
Стратегія також наголошує на технологічних пріоритетах, які насамперед мають відображати нові актуальні загрози в космічній сфері, у сфері застосування тактичної ядерної зброї, бойового використання систем штучного інтелекту, тощо.
Окрему увагу приділено також питанню ядерного стримування – модернізації власного ядерного арсеналу (боєприпасів та засобів доставки "ядерної тріади": наземного, повітряного та морського базування. – Gazeta.ua), необхідності стратегічного стримування КНР та РФ та вироблення сучасних механізмів контролю над озброєннями, які відверто ігноруються на практиці Москвою та Пекіном.
Документ наголошує на свідомому акценті на пріоритетному застосуванні Сполученими Штатами в разі потреби саме конвенційного, а не ядерного озброєння.
Глобальна воєнно-політична активність
Стратегія також вносить певні корективи у підходи та планування участі підрозділів Збройних сил США в заходах та/або операціях на регіональному і глобальному рівнях.
Основний акцент робиться на забезпеченні участі американських військових у швидкому врегулюванні криз та конфліктів малої інтенсивності. Не ставлячи під загрозу воєнно-політичний потенціал протидії загрозам з боку РФ та КНР.
Розгортання Збройних сил США має базуватися на підготовленій інфраструктурі з доступом до усього необхідного важкого обладнання та систем озброєнь в тих регіонах, де буде необхідно проводити операції.
В країнах Східного флангу Альянсу створюються логістичні хаби й інфраструктура, на основі якої здійснюється попереднє розміщення озброєнь
Цей механізм вже почав реалізовуватися по лінії системи колективної безпеки НАТО: в країнах Східного флангу Альянсу створюються логістичні хаби й інфраструктура. На її основі здійснюється попереднє розміщення озброєнь, боєприпасів та інших ресурсів, необхідних на випадок розгортання масштабних бойових дій.
Це дозволяє суттєво заощадити час і ресурси на реагування та розгортання американських військових у повній бойовій готовності.
В пріоритеті – Європа і Азійсько-Тихоокеанський регіон.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Російський режим – терористичний": на що вплине резолюція ПАРЄ
За словами начальника Об'єднаного комітету начальників штабів США генерала Майка Міллі, йдеться про "створення постійних баз розміщення, але не постійного розгортання підрозділів". Такі бази використовуватимуться на ротаційній основі. Коли через певний визначений проміжок часу розгорнутий там підрозділ ЗС США змінюється наступним, і наступним, і наступним.
Так створюється ефект постійної воєнної присутності без втрати обороноздатності. І без необхідності щоразу перекидати важку техніку та всі необхідні для розгортання підрозділів компоненти.
Така схема використовуватиметься в комплексі із постійним базуванням американських підрозділів у більш віддалених від зон ризику (а тому безпечніших) регіонах Європи та АТР. Відпрацювання спільних дій обох компонентів вже закладено в логіку планування військових навчань США та їх союзників.
Нова оборонна стратегія США і Україна
Хоча документи такого характеру не мають прямого стосунку до країн-партнерів, для України цей документ означає аж ніяк не менше, ніж для самих Сполучених Штатів.
По-перше, акценти на КНР як на "конкуренті", а на РФ як на "загрозі" означають, що Вашингтон зробив ще один формальний крок до визнання очевидного: путінському режиму не місце в майбутній безпековій архітектурі світу, а його статус в кращому разі буде зведений до "КНДР 2.0" з мінімальним впливом навіть на сусідні країни, не кажучи вже про регіон. Одночасно – це відповідний сигнал Пекіну до підготовки серйозного геополітичного діалогу "на двох".
Формат воєнної активності США матиме прямий вплив на безпековий ландшафт України
По-друге, окреслені механізми та формат воєнної активності США матиме прямий вплив на безпековий ландшафт України. Наприклад, ротаційна присутність американських військових на території нашої держави є абсолютно реальною опцією гарантій безпеки до нашого вступу в НАТО.
По-третє, очевидно, що в такому оновленому форматі роль та важливість України та її Збройних сил для гарантування стратегічної воєнно-політичної стабільності й безпеки в європейському та євроатлантичному регіоні є ключовою.
Сполучені Штати вчергове показали серйозний і системний підхід до забезпечення воєнної безпеки, як власної, так і своїх союзників. А також до стратегічної готовності відповідально протистояти загрозам будь-якої складності й на будь-якому рівні.
3 
1
Коментарі