Наприкінці липня на городі саме пора приділити увагу баклажанам. У догляді вони дуже схожі на перець. Але підживлювати їх треба, придивляючись до листочків.
— Баклажани найбільше бояться поганої погоди та холодної води, — пояснює Олеся Новгородська, 41 рік, городниця з міста Конотоп Сумської області. — Якщо їм бракує вологи, скидають цвіт і зав"язь. Я біля кожного кущика прилаштувала палки, до них поприв"язувала пластикові пляшки. У кришках зробила кілька дірок, щоб вода капала потроху. Баклажанчики завжди политі.
Жінка вирощує "синенькі" вже десять років. Щороку пробує нові способи догляду. Каже, не всі вони були вдалі. Пані Олеся радить лише перевірені.
— Кілька років тому помітила: якщо посипати грядку деревним попелом, рослини ростуть краще. І болячки зі шкідниками менше чіпляються. Тепер я за сезон разів 15 засипаю ділянку цим добривом, — розповідає городниця.
Зараз жінка підживлює "синенькі" мінеральними добавками. Найкраще у період зав"язі та плодоношення — азотно-фосфорні. Також треба обривати зайві пагони та плоди.
Зранку їх трохи трясу, щоб нав"язалося більше плодів
— "Синенькі" — самозапильні рослини. Та все одно, я кілька разів на тиждень зранку їх трохи трясу, щоб нав"язалося більше плодів, — ділиться Олеся Леонідівна.
Городниця з Черкас Людмила Дончук, 52 роки, впевнена, що баклажанам, окрім азотно-фосфорних, потрібні й калійні добрива. Вони допоможуть рослинам вистояти під час затяжних дощів чи холодних ночей.
— Якщо вони не знаходять у землі достатньо калію, листя заражується плямистістю, а плоди починають гнити. Не встигли підживити — швидше обірвіть хворі листки і плоди, полийте грядку калійним добривом, — радить жінка.
Чого не вистачає рослинам, пані Людмила визначає по вигляду листочків.
— Коли листки повитягувалися і наче туляться до стебла — їм бракує фосфору. Якщо поскручувалися човниками догори, а по краю листка з"явилося коричневе обрамлення — підживіть калієм. Мікроелементи треба вносити, коли на листках з"явилася жовто-зелена мозаїка.
Два роки тому на баклажани Людмили Дмитрівни напала плодова гниль. Плодоніжка псувалася, і "синенькі" відвалювалися зовсім маленькими. Від цієї хвороби допоміг препарат "Фітоспорін".
"Синенькі" бувають білі й жовті
Батьківщина баклажана — Південно-Східна Азія. Поступово він поширився по світу. Щоправда, греки вважали, що ті, хто їсть "синенькі", стають божевільними. Називали плоди "яблуками безумства". Через цю легенду Європа дуже довго вирощувала баклажан як декоративну культуру. На територію України він потрапив на рубежі ХVІІІ і ХІХ століть.
Ми звикли до баклажанів синьо-фіолетового кольору. Такі в основному ростуть у Європі. А в Африці поширені плоди з білою шкіркою, у Китаї — з жовтою.
Баклажан — це ягода. Він з родини пасльонових, до яких належать помідори та картопля. "Синенькі" малокалорійні: в 100 г продукту — 20 кКал. Вони корисні людям з надлишковою вагою. Містять багато кальцію, а пектинові сполуки виводять з організму шкідливі речовини. Баклажани запобігають утворенню пухлин. Ці плоди рекомендують вживати при атеросклерозі, захворюваннях печінки, нирок, при набряках. Вони дуже корисні для вагітних.
1 
1
Коментарі