Анатолій Шаповал, 43 роки, із села Мишурин Ріг Верхньодніпровського району Дніпропетровської області вирощує понад 500 кущів ірисів. Має колекційні сорти і новинки. Їх купує через інтернет в Австралії та США.
— Дехто називає ці квіти півниками, а я кажу, що це садові орхідеї. Від них пахощі стоять, як у парфумерних магазинах, — розповідає. — Гордістю моєї колекції є сорт Колінз дрімсайкл із величезними рожевими квітами й бузковим рогом та Болд віжн із жовтими пелюстками і червоною облямівкою.
Також вирощує гофрований рожевий Чейзінг рейнбоуз із помаранчевими борідками і Хаклберрі фадж, який на хвилястих пелюстках шоколадного кольору має фіолетовий візерунок.
— Ірис Ворлд прем'єр — шедевр, — говорить Шаповал. — Він білосніжний із ультрамариновою облямівкою. Даскі челенджер вважаю одним із найкращих темних ірисів. Величезна винно-пурпурна квітка має суцвіття із потрійними бутонами. Тому вони довго цвітуть. Дивним відкриттям для мене є сорт Джаззет ап. Має великі білі верхні пелюстки і бузкові нижні. Улюбленець Інгліш шарм вирізняється кремовими з лимонною прожилкою верхніми пелюстками та абрикосового кольору нижніми.
Іриси висаджує у березні. Високі сорти садить на відстані 40–50 см, ряди робить через пів метра. При тіснішій посадці квіти доведеться часто проріджувати.
— Над кореневищем є світліша за стебло частина, — каже Анатолій. — Вона має бути в землі. Але не глибше, ніж на сантиметр. Інакше іриси загниють і цвітіння не дочекаєтеся. Якщо після зими її видно, треба підсипати землею на 2 сантиметри. Коли пересаджуєте квітку, то обов'язково із грудками землі. Не оголяйте корінь, бо не прийметься. Саджати треба так, аби листя було з північного боку. А верхівки дольок — на одну третину над поверхнею ґрунту, корінці — у напрямі додолу та добре розправлені.
Радить обирати для посадки сонячну сторону, подалі від дерев і кущів. Сусіди від 2 м заввишки затінятимуть квіти. Іриси ростуть на будь-якій землі. Від неї залежать тільки розміри куща й квіток.
— Іриси не переносять підживлення свіжим гноєм, тому при їх вирощуванні слід використовувати зрілий гній або компост. Якщо їх немає, беріть мінеральні й азотні добрива.
На уже посаджених рослинах обрізують сухі стебла. Корчі обсапують для розпушення ґрунту. Перед тим обсипають попелом для підживлення.
— Коли відпадає молодий паросток і є неприємний запах — це ознаки гниття коріння, — говорить квітникар. — Такі кущі викопую й обрізаю гнилу частину до живого місця. Зріз присипаю розтертою таблеткою стрептоциду. Кладу кущі на 2 години на сонці, а тоді висаджую.
2 
1
Коментарі