Уночі 2 липня півтисячі жителів райцентру Врадіївка Миколаївської області розтрощили відділок міліції. Розбили вікна, двері, ворота, закидали пляшками із запалювальною сумішшю. Обурилися, що міліціонери не затримали колегу — капітана Євгена Дрижака. Той із лейтенантом Дмитром Поліщуком і таксистом Сергієм Рабіненком уночі 27 червня побили і зґвалтували продавщицю 29-річну Ірину Крашкову.
Врадіївка — найвіддаленіший райцентр області, розташований за 180 км від Миколаєва. Тут живуть 10 тис. осіб. На в'їзді до селища патрулює екіпаж Державтоінспекції, видно заяложені стіни лікарні, стоїть гармата часів Другої світової. У райцентрі є дві 5-поверхівки і 4-поверхова селищна рада. Решта — приватні садиби. Населений пункт газифікований, але воду люди беруть із криниць.
Українською більшість балакають
— Врадіївка — велике село, — каже 57-річний Володимир Іванович, колишній заступник голови райради. — Тут і живуть, як у селі, а не як у місті. Українською більшість балакають. Не те що в Первомайську. Правда, є у нас багато неблагополучних — цигани, молдавани.
На центральній вул. Героїв Врадіївщини єдиний готель — двоповерхова будівля, що потребує ремонту.
— Зато всього 57 гривень, — повнувата адміністраторка зустрічає ввечері 2 липня. — У нас тут буває і забито. Як люди на маслозавод у командіровки приїжджають чи ще куда.
У кімнатах — старі меблі, туалет єдиний на весь будинок — чоловічий, на першому поверсі. Розетки працюють через одну. До центру селища дістаємося пішки неосвітленими вулицями. Ідемо проїжджою частиною. Там менше ям, ніж на тротуарі.
— Зараз у мене стільки людей, що не вспіваю всіх обслужить, — говорить продавщиця магазину.
Двоповерховий райвідділ міліції в одному приміщенні з прокуратурою й ДАІ. Поряд — селищна рада і суд. У кабінетах міліції вибиті всі вікна, на понівечених пластикових дверях видно плями крові.
— Це ми вчора штурмом брали, — розказують чоловіки, які курять на сходах.
Тут невеликими гуртами стоять місцеві. Жінки з парасолями. Неподалік — намети від партій "Свобода" і "Батьківщина".
— Будемо стояти до ранку. Іру тут усі знають. Вона в магазині торгує, — говорить худорлявий чоловік років 35. — Така приятна жінка, всігда весела. З кожним заговорить, до кожного улибнеться. Її магазин навпроти готелю. Вона років 10 у цього хазяїна робить. Спочатку там кіоск стояв, то вона і зимою торгувала, і в жару. А років шість назад він построїв магазин.
— Що про ту мусарню казать, — люди кивають на відділок. — Подонки, маніяки. Нас не захищають, а вбивають. Скільки людей закатували, замордували, навішали чужих злочинів. А із заявою можеш і не ходить — посміються в лице і виженуть.
Опівночі до райвідділу приїздить народний депутат Микола Катеринчук із кількома помічниками. Одягнений у костюм. Його обступають люди.
— От ви завтра поїдете отсюда, а нас опять будуть бити, — кричить тутешній у спортивних штанях і гумових капцях.
— Ніхто не троне, — відповідає нардеп. — Ми підключилися, щоб вас не трогали. Я чергуватиму до ранку, завтра приїдуть депутати, змінять мене. Поліщука та Рябініченка затримали. Зараз у Миколаєві вирішують, що робити з Дрижаком. Прокурор казав, що його теж арештують, але є юридичні тонкощі. Завтра чекаємо рішення суду.
— Мы пошли на штурм, потому что не могли выдержать этого беспредела, — розповідає високий вусань у синьому картузі. — Вчера даже люди с детьми поприходили. Сначала разбили фонари. Менты пару раз пальнули. Тогда обозленная толпа начала бить окна и двери. Менты забаррикадировались в подвале, начали смалить "Черемухой". Сволочи.
Така приятна жінка, всігда весела. З кожним заговорить, до кожного улибнеться
— Учора до наших мєнтів приїжджав їхній кришеватєль Парсенюк (керівник обласної міліції Валентин Парсенюк. — "ГПУ"), — говорить жінка в чорних брюках. — Став на в'їзді до Врадіївки. Там були автобуси з "беркутівцями". Вийшов до нас, почали говорить. Він подзвонив комусь в область, сказав забрати "Беркут". Бо, каже, врадіївці не зійшли з ума, а нормально і адекватно говорять. Це при всіх таке сказав. В області думали: якщо Врадіївка розвалила мусарню, то люди здичавіли.
— Сьогодні з сусідніх сіл і на базар не могли добратися. Нагнали ментів, спиняють рейсові автобуси, — перебиває місцева років 30. — Бояться, щоб не приїхали нас підтримати з інших міст. А приїхати хотять і з Миколаєва, і з Первомайська. За нас Кіровоградська область, Одеська, Черкаська. Даже з Києва дзвонять, готові помогти. Як будуть їхати, хай нас попередять. Ми розкажемо, як полями добратися, щоб менти не зловили.
Люди навперебій скаржаться Миколі Катеринчуку на міліціонерів.
— Менти тут таке влаштовують, що нам нема куда діватись. Кожен другий був під слєдствієм чи визивався, — ділиться чоловік у спортивному костюмі "Адідас". — Поможіть, ви ж депутат. Вони тепер нас постоянно таскать будуть.
Нардеп киває головою.
— А в мене недавно вкрали коняку, — до Катеринчука пробирається 44-річна Марія Держакова. — То прийшов участковий, каже: "Давай 100 гривень, і вернемо. А нє — то шукай сама". Я дала. А вони привели якусь здохляку, що ледь ходить. Мою Машку так і не найшли.
Зранку 3 липня біля райвідділу прибиральниця у квітчастому халаті вимочує ганчірку, що колись була зеленою майкою. Тре закопчену кахляну стіну. Дверей не миє, бо заборонив слідчий. На них залишилися відбитки пальців селян.
— Сьогодні має приїхати новий начальник із Миколаєва, то перед ним мию, — опускає очі.
У райвідділі двоє правоохоронців забивають вибите вікно клейонкою. На запитання не реагують, ховаються всередині. До відділку в камуфляжній куртці підходить Володимир Поліщук, батько затриманого Дмитра Поліщука. На вході його зустрічає огрядний міліціонер у бронежилеті й шоломі:
— Вы к кому?
— Мене викликав слєдователь. Я батько Поліщука. Мій син не виноват. Не понімаю, чого його роблять ґвалтівником.
Із магазину виходить літня жінка, сідає на велосипед "Україна".
— Він трохи того, — показує на Поліщука і крутить біля скроні. — Колишній юрист, але має проблеми. А так добрий дядько.
Наметів "Свободи" під райвідділом немає.
— Серед ночі з міліції вийшов прапорщик, перше збив флага, потім поваляв палатку, — говорить 60-річний Микола Калиняк, який чергував у шатрі. — Показав нам "фак" і втік. А в шість утра приїхали чотири автобуси "Беркута". Це на зміну тим, які чергували.
О 15.00 на стіні будівлі з'являється оголошення, що у приміщенні ДАІ працює комісія з МВС. Окрім правоохоронців, усередину ніхто не заходить.
— Люди бояться, — пояснює 23-річна Галина Степанюк. — Підуть жалуватись, а їх сфотографують і скажуть, що це вони побили відділок. Міліціонери всіх повичисляють і пересажають.
Євгена Дрижака заарештували на два місяці
Полудень 26 червня. До продавщиці продуктового магазину в райцентрі Врадіївка на Миколаївщині 29-річної Ірини Крашкової залицяються капітан місцевої міліції Євген Дрижак і лейтенант Дмитро Поліщук. Жінка не реагує.
Вечір 26 червня. Ірина Крашкова йде до місцевого парку атракціонів. За вхід платить Дмитро Поліщук.
Північ 27 червня. Ірина прямує додому. За 400 м від хати на вул Маяковського біля неї зупиняються "жигулі". За кермом — таксист Сергій Рабіненко, у салоні Євген Дрижак і Дмитро Поліщук. Це фіксує камера відеоспостереження, встановлена на магазині №10. Крашкову затягують до салону, вивозять у лісосмугу до села Сирове, ґвалтують і б'ють. Ірина непритомніє, її закидають листям і гіллям, залишають.
Ніч 27 червня. Ірина приходить до тями. Бачить, що її шукають троє чоловіків. Ховається у листі. Коли ті їдуть — гола повзе до млина, звідки їй викликають "швидку". Потерпілу відвозять до лікарні, діагностують три переломи черепа.
Ранок 27 червня. Ірина розповідає про напад медикам, ті повідомляють міліцію. До лікарні приходять нападники і брат Геннадій із дружиною. Ірину оперують і відвозять до Миколаєва.
День 27 червня. Дмитра Поліщука і Сергія Рабіненка затримують. До Врадіївки приїздить хрещений батько Євгена Дрижака — начальник обласної міліції Валентин Парсенюк. У райвідділі з'являється відеозапис, на якому видно, що Дрижак чергував у відділку в ніч зґвалтування. У справі він фігурує як свідок.
30 червня. Врадіївський районний суд обирає міру запобіжного заходу затриманим. Поліщука і Рабіненка заарештовують на два місяці, Дрижака відпускають на підписку. Під судом збираються три сотні місцевих, вимагають його затримати. Капітан ходить містом і погрожує активістам. Обурені селищани намагаються перекинути автозак. Із Миколаєва приїжджають два автобуси з "беркутівцями", із сусідніх районів — міліціонери.
1 липня. До Врадіївського райвідділку сходяться півтисячі місцевих. Міністр внутрішніх справ Віталій Захарченко усуває від обов'язків начальників районної й обласної міліції. До Врадіївки приїжджають нові автобуси з "беркутівцями"
Ніч проти 2 липня. 500 врадіївців штурмують райвідділ. Трощать вікна, б'ють правоохоронців, закидають пляшками із запалювальною сумішшю.
2 липня. На мітингу присутні 600 місцевих. До селища прибувають народні депутати Андрій Парубій, Павло Різаненко, Микола Катеринчук, голова обласної держадміністрації Микола Круглов, начальник Головного штабу Міністерства внутрішніх справ — Володимир Березан. Генеральний прокурор України Віктор Пшонка звільняє прокурора Врадіївського району Сергія Мочалка. Справу бере під контроль президент Віктор Янукович.
3 липня. До Врадіївки приїжджають автобуси з "беркутівцями". До протестувальників виходить новопризначений начальник міліції Валерій Коба. Центральний райсуд Миколаєва ухвалює арештувати Євгена Дрижака на два місяці.
"В трезвую голову такое не придет"
Ірина Крашкова із сином 11-річним Дмитром і матір'ю 69-річною Марією Кирилівною живуть у приватному будинку за 1 км від центру Врадіївки. Чоловік покинув Ірину, коли вона була вагітною. Поїхав на заробітки й не повернувся.
Будинок Крашкових — невеликий. У дворі чисто, подвір'я засіяне травою. У загорожі пасуться качки. Біля порогу — великий квітник.
— Это звери, ублюдки, — при вході стоїть 39-річний Ігор Крашков, старший брат Ірини. Він приїхав із міста Маріуполь Донецької області. — В трезвую голову такое не придет. Они были явно под наркотой. Перед тем и по дискотекам кутили, видать, и алкоголь был.
Чоловік каже, у хаті немає телевізора. Не забирає його з ремонту, щоб хвора мати не дивилася новин.
— В Николаеве возле Иры брат Геннадий с женой дежурят, — каже. — Следователь приносил Ире четыре фотографии на опознание. Она сразу показала на тех троих. А четвертый был какой-то левый.
У хаті на новому дивані сидить Марія Кирилівна. Плаче, притискає кулаки до щік.
— Убивали мою дитиночку, мою найменшеньку, — голосить.
3 
1
Коментарі
167