— Серьожа для мене завжди був опорою й прикладом. Змалку дуже сміливий. Коли його призвали в АТО, часто говорив: ви маєте бути готові, що мене привезуть мертвого. Казав: померти за свою країну не страшно. Це — честь для чоловіка. Навряд чи міг подумати, що загине від рук побратима, — говорить Катерина Хурдепа, 21 рік, про свого загиблого брата, 22-річного Сергія Хурдепу, розвідника 72-ї окремої аеромобільної бригади. Його поховали 9 вересня в селі Вишеньки Коропського району на Чернігівщині. 6 вересня Сергія та його товариша по службі 21-річного Максима з Харківщини розстріляв з автомата 28-річний боєць бригади.
Справу розслідує військова прокуратура.
Це сталася поблизу міста Волноваха Донецької області, в одному з приміщень, де розташувалися військові.
— В тот вечер все трое немного выпили. После этого Сергей с Максимом заступили в наряд. Всю ночь должны были патрулировать территорию. Третий остался в комнате. Видимо, продолжил гулять в одиночку. Под утро вышел на улицу и расстрелял ребят. Попытался скрыться с оружием. Но его поймали, — анонімно розповідає військовий, який служив із загиблими в одній частині. — З тим, який стріляв, особисто не знайомий. Знаю лише, що він снайпер, звати Ігор. Родом із Дніпропетровської області. Хлопці розповідали, що він полюбляв курити травку. Був трохи заторможений, мало з ким ладнав. Накуриться — день для нього, вважай, вдався.
Сергій Хурдепа після дев'яти класів навчався у Сосницькому ліцеї на електрика. Звідти пішов служити в армію за контрактом. У зоні АТО воював із березня.
— Майже нічого про смерть брата не знаємо. У прокуратурі навіть імен загиблих не називають. Вказують лише рік народження, — продовжує Катерина Хурдепа. — На Донбас Серьожа повернувся 28 серпня, за тиждень до трагедії. Перед тим півтора місяця лікував поранену ногу.
2 
1
Коментарі