Письменниця Лариса Ніцой вважає введення мовних квот на телебаченні і радіо поразкою.
"З квотами – це поразка, бо на телебаченні фактично нічого не зміниться. У законі прописано, що у жовтні наступного року повинні вступити в силу 75% української мови. Це великий заголовок, а під ним є підпункти дрібненьким шрифтом, які нівелюють ці 75%. Бо вказана частка розповсюджується лише на ведучих. Чи зміниться істотно ситуація на телебаченні, коли всі гості, експерти, політики будуть говорити тією мовою, якою хочуть? До того ж, 25% все одно залишається російська", - говорить вона в інтерв'ю "Главкому".
Поразкою є те, що в ефірі зберігається "мовна шизофренія".
"Ніде на телебаченні такого немає, щоб, наприклад, у Франції телебачення мовило португальською за рахунок Франції. Візьмемо канал ВВС, який транслює свої новини на весь світ. Політика каналу – він повністю англомовний. Вони що, не демократи, чи вони когось дискримінують? Ні, просто така політика каналу. Якщо ти приходиш на канал, то ти або говориш англійською, або тобі дають перекладача – і це все одно буде англійська мова. Це світовий зразок. Закон про квоти вже почав діяти – ви побачили особливі зміни на телебаченні?", - каже Ніцой.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Розповіли, як українські телеканали дотримуються мовних квот
Квоти слід вводити на хвилі та передачі, а не на години і хвилини.
"Наприклад, для кримськотатарського народу нехай буде 20-хвилинна передача кримськотатарською мовою. Це чудово, нехай звучить кримськотатарська музика. Але ці 75% і мішанина, до якої квота призводить, - це неправильний підхід. Це потрібно у майбутньому вирівняти, звісно, залишивши певний відсоток для меншин, але для чисто мовних передач або і цілих каналів. Якщо у них є сила і свої фінанси вести канал своєю мовою – це прекрасно. Нехай канали конкурують між собою, люди обирають собі – український чи, наприклад, угорський канал", - підсумувала письменниця.
Найбільшим досягненням Комітету свободи слова 2017 року є запровадження мовних квот. Про це заявила голова Комітету з питань свободи слова та інформаційної політики Вікторія Сюмар.
Коментарі