Петербурзька еліта заговорила російською після нападу Наполеона

Письменниця Олена Степова розповіла в Фейсбуці, як у центрі Луганська зустріла водія маршрутки, який розмовляв українською.

Просто вирішили з мужиками, як протест проти дебілізму, українською мовою говорити, - каже він. - Щодня тепер читаю, вчу, вимову слухаю.

Коли війська Наполеона 1812 року вдерлись у Росію, петербурзька еліта різко перейшла на російську мову. При тому, що вони нею практично не володіли і зневажали як мову холопів.

До того у вищих колах панувала французька. Вона несла ідеї вольнолюбства, лібералізму, різних модних віянь. Серед дворянства також були поляки, німці, голландці, італійці, англійці. Словом, на зібраннях і балах лунали майже всі європейські мови, окрім російської.

Однак війна із "супостатом" підняла таку хвилю патріотизму, що дворяни й інтелігенти швидко перейшли на мову свого народу. Говорити французькою стало правилом поганого тону.

В Україні нині теж війна з агресором. І патріотизму вистачає. Добровольчі батальйони, волонтерські організації, місцеві загони самооборони, прапорці на автівках і балконах, співання гімну на площах і стадіонах тому яскраве свідчення.

Але, на жаль, російська — мова ворога — продовжує домінувати в суспільстві. Навіть з'явився дивний термін — російськомовні українські патріоти/націоналісти. Цілковита більшість бійців АТО, як і волонтерів, спілкуються російською. Вона практично стала єдиною мовою військової комунікації у театрі воєнний дій.

Та й у столиці нею спілкується більшість. Навіть заробітчани з Київщини, Полтавщини, Черкащини, щойно перетинаючи кордон Києва, чомусь переходять на "общепринятый язык". Коли ж їм робиш зауваження, тільки знизують плечима: мовляв, тут усі так говорять. Вочевидь, у свідомості ще досить сидить радянських міф про українську як мову селюків, що вона вторинна, недосконала тощо. Але насправді це не так. Українська мова належить до найрозвиненіших мов світу і нам нічого її соромитися.

Тож час усім, хто вважає себе патріотом, переходити на українську. Лише вона може слугувати засобом ідентифікації нації. Будь-які репліки на кшталт "да какая разница, лишь бы человек хороший был" вже не просто обивательські, а й шкідливі. Маємо запанувати у своїй сторонці духом і душею. А вони найповніше проявляються в мові наших пращурів які віками жили на цій землі і скріпили її не тільки кров'ю, а й думкою, піснею, словом.

 

×