пʼятниця, 16 лютого 2007 14:28

Андрій Гусін не розумів тренувань Лобановського

Фрагменти відвертого інтерв"ю півзахисника "Крильєв Совєтов" та збірної України Андрія Гусіна, 34 роки,

російському виданню "Спорт-Експрес"

ЯК МЕНЕ НЕ ОШТРАФУВАЛИ

У Лобановського штрафи були заведені?

- Зазвичай штрафували тих, хто спізнювався з відпустки. Валерій Васильович хворобливо до таких моментів тсавився. Але цим грішать легіонери, а до певного моменту в київському "Динамо" їх не було. Ось після кількох років почалися пригоди. Люди не зовсім розуміли, куди потрапили і як поводитися. Вільно себе відчули. Коли їх було по одній - дві людини з країни, вони грали краще.

Аленічев колись поставив Романцева перед фактом: "Їду в "Рому". Ви так могли б підійти до Лобановського?

- Завжди прагнув вести розмову коректно. Намагався переконати, що мене потрібно продавати. Але в Києві ніяк не могли вибрати момент: спочатку на хвилі успіху не хотіли продавати гравців, а потім раптом вирішили: раз за Шевченка отримали величезні гроші, то і решту можна продати ненабагато дешевше...
До речі, про Аленічева. Адже я теж якось дав велике інтерв"ю: у команді відбуваються незрозумілі і неправильні процеси. Одним гравцям вибачається усе, інших закидають докорами. Те інтерв"ю Ігор Суркіс сприйняв дуже хворобливо: "Ти не маєш рації, в клубі все добре, твоя особиста позиція не має нічого спільного з командною..."

Прощальна розмова з Суркісом була важкою?

- Говорили на підвищених тонах. Він і лаявся, і обурювався, але я від своїх слів не відмовився. Після кількох місяців Суркіс сам мені сказав: "Так, ти був правий, нісенітниця якась відбувається..." І до цих пір "нісенітниця" не закінчилася. Скоро приїду до Києва - знову з Суркісом поговоримо на цю тему. І недавно, на зборі перед грою з Італією, я йому сказав: "Вам знову ніхто не говорить правду про те, що твориться в "Динамо". Більшість наближених до команди бояться говорити. Їм простіше вдавати, що все добре".

Вам не здається, що київське "Динамо" в останні роки пройшло через усі помилки, через які можна пройти?

- Клуб багато що втратив у той момент, коли Григорій Суркіс пішов у політику. А коли помер Лобановський, це був ще один удар. Хоч Григорій Суркіс і зараз вважається неформальним головою клубу, але брати участь в житті команди треба щодня.

Невже між братами, Григорієм та Ігорем Суркісами, така різниця?

- Є різниця. Григорій, пішовши у політику, почав менше посміхатися, його це поглинуло. І поволі розпочався процес падіння клубу. Його не було б, якби командою як і раніше займався Суркіс-старший.
Втім, Григорію колись було легше: у нього не було тих же легіонерів. Не було проблем з їх самовіддачею. Сьогодні легіонери - кістяк київського "Динамо", команда просто залежить від їхнього настрою. І дисципліна не та, і авторитет тренера не той. Дем"яненко чи то десять років, чи то більше був другим тренером - багато з тих, хто працював з ним раніше, сприймають його як другого тренера і зараз. Керівники декларують: "Ми - послідовники Лобановського, працюватимемо по таких же схемах". Але всьому світу очевидно, і Дем"яненку теж слід визнати, що не можна грати з ліберо.

"Динамо" грає з ліберо?

- Так. Це розкіш для сучасного футболу. А всі запрошені з-за кордону футболісти з дитинства грали тільки в лінію. Чим керувалися селекціонери на чолі з Сабо, коли планували перенавчати футболіста?

Перевчити неможливо?

- Неможливо. Сабо, який всіх цих гравців запросив, потім став головним тренером - і не знав, що з ними робити. Спробував перейти на "лінію", але навіть не уявляв, як цю схему награвати. Дем"яненко планував грати з ліберо, але цією схемою володіли тільки українські захисники Федоров і Ващук, які майже рік були травмовані. Звідси і муки в обороні.

ЯК ПОМЕР ЛОБАНОВСЬКИЙ

Ви уже були гравцем київського "Динамо", коли Лобановський повернуся. Чекали змін на краще?

- До цих пір пам"ятаю розмову, яка змінила все в моїй долі. Лобановський приїхав в "Динамо", і я сподівався, що зможу тренуватися з основою, гратиму в складі. На зборах рубалися жахливо, я з Шевченком і Ребровим грав персонально. Лобановський у всіх двосторонніх дуелях ставив мене за слабких. А почався сезон - у перших матчах сиджу на лавці. Я вже зневірився, думав - все, труба, жоден тренер мене не бачить...

Вирушили на розмову?

- Так. У мене все, що все скупчилося, рвалося назовні. Як з вами розмовляю, так і з ним почав. Ніякого збентеження. Мало було людей, які могли йому відкрито сказати все, що думають, - але мені вже було все одно. Лобановський подивився: "Почекай трохи, гратимеш. Я бачу, добре працюєш..." - "Мені ці слова говорили всі тренери до вас. Скільки можна чекати?!"

І що?

- На наступну гру поставив. Ми виграли, я добре виглядав. І після цього вже грав постійно.

Останню зустріч з Лобановським пам"ятаєте?

- Це був трагічний матч в Запоріжжі, після якого він помер. Зазвичай, коли футболісти забивають гол, вони дивляться у бік лавки. Але я ніколи не дивився, не було такої звички.

А тоді подивилися?

- Так. У той день матч почався у ясну погоду, але по ходу гри почалася якась буря. Абсолютно незрозуміла. Раптом вітер піднявся, стемніло, все кружляє навколо... За один момент! Мені стало не по собі, чесне слово. У якийсь момент кинув погляд на лавку, а там Васильїч сидить, голову закинув - ніби неживий. Всі дивляться на поле, а він очі закотив. Я то на м"яч подивлюся, то на лавку, а він все не рухається.

Що було далі?

- Секунд через п"ятнадцять хтось помітив, що з Лобановським відбувається, люди підбігли, з"явилася невідкладна допомога, матч зупинили...

Валерій Васильович, здається, сам зайшов у "швидку"?

- Ні, він трохи прийшов у себе, йому допомогли дійти до машини - але потім знову стало гірше.

У команді знали, що справи кепські?

- Знали. Клуб пропонував медичний літак прислати в Запоріжжя, щоб Лобановського відправили кудись до Європи. Але у результаті кращі хірурги з Києва самі відправилися до Запоріжжя. Перельоту Лобановський вже не переніс би: крововилив в мозок - не жарт.

ОБ"ЇВСЯ КИЇВСЬКИМИ СХЕМАМИ

- До речі, сенсу деяких вправ Лобановського я просто не розумів. Були такі, що навіть суперечили грі. Наприклад, вправа, в якій ти повинен був тупо відповідати тільки за свого гравця. Якщо хтось обводив партнера, у жодному випадку не можна було бігти і підстраховувати. Подивився б я на реакцію Лобановського, якби у грі спробував не підстрахувати! Не вправа, а нетямуща метушня.

 "Динамо" і зараз працює за цими схемами?

- Так. Вони й досі бігають - і я досі так і не розумію.

Чи була виголошена відома фраза Лобановського: "Футболіст не повинен думати, за нього думаю я!"?

- Найімовірніше, все ж була. Мені він якось сказав у відповідь на розпитування: "Якщо так вважаєш - сідай на моє місце і тренуй, закінчуй грати!" Він особливо не давав дискутувати, дещо жорсткий був в цьому сенсі. Тому наступного разу ніхто не хотів з ним сперечатися, хоч він і пропонував висловлюватися: "Що ви мовчите?" Ще зважували нас по п"ять разів на день. Запитується - навіщо?

 Навіщо?

- Нас гнали на ваги до і після зарядки, до і після кожного тренування... Футболісти вираховували час, коли на горщик сходити. Під час тренування не пили воду, після теж трималися, і лише після зважування кидалися до цих пляшок. Все для того, щоб показати, як добре ти працював. Шевченко ж, наприклад, більше кілограма не скидав, хоч і бігав зі всіма разом.

Пам"ятаєте момент, коли наважилися піти з "Динамо"?

- Я зазвичай довго сиджу в роздягальні. Прямо у футболці, не переодягаючись. І ось я сидів і думав, що це - останній день в Конча-Заспі, новий контракт з Києвом підписувати не буду, треба щось змінювати... Ту схему, по якій жило "Динамо", все у мені відштовхувало. Я відчував, що далі так жити не можна. І мені було важко, і самій команді було складно чогось добиватися. Я переситився.

Чим?

- Одними і тими ж розмовами з року в рік, однотипними тренуваннями, схожими словами - мінялися тренери, але не мінялися мови... Перебороти схему неможливо. Та і не давали мені грати при тренерові Сабо, з яким у нас ніколи не було нормальних відносин.

САБО ЗАЛИШАЄ ВИПАЛЕНУ ЗЕМЛЮ

Кажуть, Сабо був хорошим футболістом. Але я знайомий з ним як з тренером і людиною і можу сьогодні сказати: він мені неприємний.

Чому?

 Ви погоджуєтеся, що про тренера судять за досягненнями?

Абсолютно.

-Але Сабо програв усе, що міг. Програвав Кубки і чемпіонати. Фактично розвалив київське "Динамо". Запросив купу дивних футболістів, за вуха тягнув їх в склад. Вони відплатили: відправили його ж у відставку. Сабо не міг з ними працювати, вони сіли на голову. Хоча він їх так нахвалював, так переконував президента купити саме цих гравців - Родолфо, Родріго, Сабліча, Гавранчіча, Леко, Верпаковського, Пєєва, Черната, Нанні... Ще якогось бразильця привіз - "сильна" була кандидатура. Через місяць назад відправили. Буряк, що змінив його на посаді головного тренера, виявився заручником ситуації, виправити нічого не міг. Після Сабо залишається випалена земля.

Не вітаєтеся?

- Ні. Це єдина людина, якій не подаю руки. До речі, якщо колишній спортивний директор "Крильєв" Шамханов не пояснить мені деякі моменти зі свого інтерв"ю в "СЕ", то і з ним вітатися перестану. А що стосується Сабо, то не бачу у цій людини хороших рис. Думаю, на нього ображаються багато з тих, хто добре розбирається у футболі.

ЯК МЕНЕ ОБДУРИЛИ

Найкращі футбольні роки Ви, здається, просиділи в "Динамо-2"?

- Сабо міні відправив до другої команди. І просидів я там достатньо довго. Звідти пішов до "Карпат", мене повертали в "Динамо" під приводом того, що треба відслужити в армії. Та ще історія: дослуживши, повинен був повернутися до "Карпат". Відправився отримувати зарплату, з нею разом підсунули на підпис якийсь папір. Трапилося це якраз напередодні весілля. І за допомогою цього паперу прив"язали мене до "Динамо" надовго. Дуже негарно вчинили. Потім з Григорієм Суркісом ми це згадували: "Пам"ятаєш, я тебе залишив в "Динамо"?" - "Дуже добре пам"ятаю, як саме залишили, Григорій Михайлович..." Він навіть не уявляєте, наскільки я тоді був злий. Але крок виявився вдалим. Не залишся я тоді - не було б сьогодні того Гусіна, якого всі знають.

Колись Ви їздили Києвом на відкритій вантажівці і закликали голосувати за Суркіса.

- Так Лобановський теж з нами їздив, сидів у вантажівці - і теж розкидав майки по місту. На них були портрети Белькевича, Лобановського і Гусіна. У мери Суркіса не вибрали - зате хоч покаталися.

А дружина ваша, модельєр, відмовилася брати участь у передвиборчій кампанії Ющенка.

- Пропонували зробити колекцію одягу в оранжевих квітах. Дружина дійсно відмовилася, хоч я в той момент голосував за Ющенка. На відміну від багатьох футболістів, які виступали за Януковича. Зараз дивлюся: у країні в кращу сторону нічого не міняється, і вибором своїм я трохи розчарований...

Ледь опинившись в "Крильях", Ви сказали: "У Самарі футбол люблять більше, ніж у Києві".

- Так воно і є. До команди в Самарі відносяться більш бережливо. Тут немає тієї єврокубкової історії, яка є у Києва. Глядач Самари не розбещений приїздами суперклубів, і на всіх матчах пристойна аудиторія. Але мені Київ дуже подобається, я туди перевіз батьків, тещу, там народилися два сини, я побудував будинок, посадив дерево... Все налагоджено з погляду побуту, і туди хочеться повернутися.

Зараз ви читаєте новину «Андрій Гусін не розумів тренувань Лобановського». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 4166
Голосування Чи підтримуєте те, що українські спортсмени зі зброєю захищають нашу країну від вторгнення РФ?
  • Так. Це - громадянський обов'язок, а частина з них ще й представляє клуби ЗСУ
  • Не зовсім. Вони мають прославляти Україну на спортивних аренах і закликати світ підтримувати нашу країну
  • Усі методи хороші. Головне - не бути псевдопатріотами, як Тимощук
Переглянути