Ульє перемагав Фергюсона 5 разів поспіль

Вчора, 14 грудня, у віці 73 років помер французький тренер Жерар Ульє. Уболівальникам він запам'ятався по роботі в "ПСЖ", "Ліверпулі", "Ліоні" і збірної Франції. У 2011 році Ульє завершив тренерську кар'єру і пішов на пенсію.

Причини смерті Ульє не уточнюються. За інформацією L'Equipe, французький фахівець позавчора повернувся додому після перенесеної операції на аорті в Парижі. Раніше у нього вже були серйозні проблеми зі здоров'ям, які й змусили його піти з великого футболу.

У жовтні 2001 року, під час перебування головним тренером "Ліверпуля", 55-річний Ульє переніс складну операцію на серці. Під час матчу проти "Лідса" французький фахівець відчув біль у грудях - довелося вдатися до хірургічного втручання.

Друзі та колеги настійно рекомендували Жерару піти з футболу, але він всім відповідав фразою: "Для мене це все одно що перестати дихати!" Уже в березні 2002-го, через п'ять місяців, Ульє повернувся на тренерський місток, а пізніше зізнався, що його відновлення мало проходити набагато довше.

"Лікарі стверджують, що зазвичай кожна година операції вимагає місяця на відновлення. Мене оперували 11 годин. Але мені було вкрай важливо повернутися до роботи саме в березні. Не треба бути психологом, щоби зрозуміти: якщо тренер сильний, то гравці сильні, якщо він стомлений, то і вони стомлені", - розповідав він напередодні старту нового сезону.

У липні 2000 року він не побоявся запросити в команду 35-річного Гарі Маккалістера, коли найкращий шотландський футболіст 90-х збирався тихо закінчувати кар'єру в заштатному "Ковентрі". Однак нев'януча майстерність, а, головне, досвід плеймейкера дуже допомогли "червоним" у вирішальні моменти сезону. Піком став фінал Кубка УЄФА проти "Алавеса" (5:4), в якому Маккалістер взяв участь в чотирьох з п'яти голів "червоних" і був визнаний найкращим гравцем матчу.

Саме при Ульє в стартовому складі "Ліверпуля" на постійній основі заграв Стівен Джеррард. І саме француз довірив півзахиснику капітанську пов'язку, коли Стіві Джі було всього 23 роки. "Він зробив мене капітаном в одному з найбільших клубів світу і сказав, що вірить у мене. Після цього мені завжди хотілося відплатити йому за цю довіру", - згадував потім Джеррард.

За часів Ульє не смів підняти голову не тільки "Евертон", а й найголовніший суперник "Ліверпуля" - "Манчестер Юнайтед". В один з моментів "червоні" здобули над своїм найлютішим ворогом п'ять перемог поспіль. Почалася серія 17 грудня 2000 року в "Олд Траффорд" - 1:0 завдяки штрафному Денні Мерфі. І це при тому, що до цього "Ліверпуль" не міг обіграти "МЮ" в гостях 10 років поспіль. Одна з цих п'яти перемог принесла "червоним" трофей - в серпні 2001 вони взяли Суперкубок Англії.

Ульє зумів завоювати любов і прихильність трибун, зокрема, легендарного "Копа". 13 жовтня 2001-го Жерару стало зле із серцем прямо під час матчу з "Лідсом", і його зі стадіону відвезли в лікарню. Три тижні потому, коли Ульє все ще був в госпіталі, "Коп" влаштував акцію на його підтримку. По всій трибуні з картонок був викладений французький прапор з ініціалами тренера на білій смузі - "GH". За словами Ульє, він був зворушений до сліз.

Після повернення Ульє на тренерську лаву "Ліверпуль" посів друге місце в сезоні АПЛ - 2001/2002. В кінці травня 2004 року був звільнений з "Ліверпуля" в зв'язку з незадовільними результатами. Сумарно Жерар Ульє виграв з "червоними" шість трофеїв, включаючи трабл (Кубок УЄФА, Кубок Англії і Кубок англійської ліги) в сезоні-2000/2001.

Через рік француз повернувся до тренерської роботи, підписавши контракт з "Ліоном". Разом з клубом з однойменного міста Ульє двічі поспіль став чемпіоном Франції, а після золотого сезону-2006/2007 несподівано подав у відставку.

"Я не очікував від'їзду Ульє з команди, але раз так вийшло, то сумувати я не збираюся", - зазначив президент "Ліона" Жан-Мішель Ола, який з усіх сил намагався втримати фахівця в команді.

Через деякий час Жерар пояснив, що захотів взяти паузу, підвести деякі підсумки і подумати про подальше життя. Тоді ж він відмовився від роботи в київському "Динамо", куди його наполегливо запрошував Ігор Суркіс. І це не дивлячись на підписаний контракт. У 2007 році він став технічним директором збірної Франції. На цій посаді Жерар пропрацював три роки, а потім все ж повернувся в АПЛ в якості нового головного тренера "Астон Вілли".

Коли Ульє підписував контракт з клубом з Бірмінгема, він надав рекомендацію свого хірурга, який стверджував, що ніяких протипоказань до тренерської діяльності у 63-річного фахівця немає. Однак уже в квітні 2011 року його знову госпіталізували з болями в серці, а готувати команду до матчу проти "Сток Сіті" довелося його помічникові Гаррі Маккалістеру. Через півтора місяці Жерар Ульє покинув "Астон Віллу", пообіцявши повернутися у великий футбол.

"Я дуже засмучений, що не буду тренувати "Астон Віллу" в новому сезоні. У порівнянні з 20 квітня, коли мені стало погано, моє здоров'я значно покращився. Найближчі місяці я все ж присвячу одужанню і тільки після цього зможу повернутися в футбол. Я задоволений, що мені довелося тренувати цей чудовий клуб. Бажаю всім, хто пов'язаний з "Астон Віллою", всього найкращого в майбутньому", - сказав Ульє.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Жерар Ульє встановив тренерський рекорд "Астон Вілли"

×