У селищі Вільшана Городищенського району на Черкащині прізвище Кличко вимовляють із наголосом на першому складі. Кажуть, саме так правильно. Вільшана — батьківщина боксерів Кличків. Звідси родом їхній дід Родіон. Півсела не спало всю ніч на неділю. Дивилися бій 33-річного Володимира Кличка із на шість років молодшим американцем Едді Чемберсом. Володимир захищав звання чемпіона світу в надважкій вазі за двома версіями.
Від Черкас до Вільшаної 80 км. На околиці — хутір Кличкове.
— Заїхав на околицю козак, — розповідає легенду директорка музею "Вільшанська світлиця" 40-річна Людмила Тимошенко. — Заснував хутір. Кликав селитися біля нього. За це його прозвали КлИчком, а хутір — КлИчковим.
Частину експозиції музею присвячено братам-боксерам, зокрема є їхнє родове дерево. Три роки тому в село приїздив Віталій Кличко. На стіні висять його боксерські рукавиці й труси. Директорка показує раритетний стілець. Той проломився, коли на нього сів 110-кілограмовий спортсмен.
Біля школи стоїть камінь із написом, що з цієї землі черпали силу діди Кличка.
— Насправді Родіонова хата була не тут, а за стадіоном, — каже Людмила Тимошенко. — А камінь установлювала районна влада. Скинули його близько біля дороги.
Від удару брила розкололася. Її зацементували, поставили на місце.
На вул. Польовій живе 89-річна Наталя Демченко. Вона мешкала по сусідству із прадідом Кличків — Петром.
— Років зо три тому перед виборами в селі носили якусь агітацію, — згадує. — Принесли й мені котрогось плаката. Дивлюся, а на ньому сусід Петро в трусах. Я тоді ще тими боксерами не інтєрєсовалася. Петро здоровий таким був, а його син Арійон (так називали в селі Родіона. — "ГПУ") — тільки половинка того діда. А що вже добрим Петро був! Ото жарить гречаники надворі, а потім загострить паличку, наколе гречаника й нам, малим, роздає.
Запитую Наталю Романівну прогноз на бій.
Перед виборами принесли котрогось плаката. Дивлюся, а на ньому сусід Петро у трусах
— Вільшанський повинен побити, — каже. — Тільки чогось йому завжди якогось угодованого негра дають. Переживаю.
71-річна Ольга Гуденко, дочка Наталії Демченко, передбачає результат точніше:
— Володя переможе у п"ятому раунді.
Найбільший зал, де в селі дивляться бокс, — у місцевому кафе 36-річної Зої Кожушко. Туди щоразу приходять близько 30 осіб. Кажуть, це нова традиція.
— Якось телевізор поламався, але гості не розійшлися, — згадує власниця закладу. — Викликали місцевого майстра Підгрушного, щоби ремонтував.
На бокс вільшанці сходяться за 2 год. до поєдинку. Розсідаються за двома широкими столами. На стіні — плазмовий телевізор. У кутку зали — камін. Незадовго до бою Зоя Василівна показує на високого чоловіка.
— Нікого не нагадує?
20-річний Віталій Іваненко — далекий родич Кличків, схожий на старшого із братів. 195 см на зріст.
— Який би швидкий не був Чемберс, а проти машини не попреш. У сьомому раунді Володька його положить.
Чоловіки виходять у літній павільйон, грають у настільний теніс. Жінки на братів кажуть "наш" і "не наш". "Наш" — Віталій, який приїздив у село.
Із початком бою в залі тиша. Коли Чемберс піднімає Кличка, хтось кидає репліку про нахабних іноземців. Брати Кожушки — Валерій і Анатолій — хвалять техніку Володимира. Підхоплюються в другому раунді, коли Чемберс похитнувся від удару.
— О, йєс! — чути із залу. Потім зітхають, що не добив. Ближче до кінця поєдинку публіка непокоїться. Мовляв, у Володимира забракне сил.
— Та він нормально себе чухає, — каже хтось.
У останньому, 12-му раунді Володимир б"є лівим боковим у скроню супротивника, і нокаут Чемберса тоне в загальному крику. Анатолій підстрибує. На спроби Чемберса підвестися глядачі сміються:
— Ти диви, оживає.
Потім обговорюють перспективи майбутнього бою проти росіянина Повєткіна.
— Там буде зовсім інша тактика, Повєтка не такий швидкий. Із ним буде легше.
Пісні в залі лунають ще 2 год.
2 
1
Коментарі