За селом Мости Здолбунівського району на Рівненщині лежить урочище Гурби, де на Великдень 1944-го відбувся найбільший бій вояків Української повстанської армії з каральними загонами НКВС.
На піщаному пагорбі серед сосон стоїть двоповерховий Свято-Воскресенський чоловічий монастир. У ньому мешкає один-єдиний ієромонах – 63-річний отець Нифонт. Він не має послушників і сам молиться за душі загиблих у бою під Гурбами. А коли до нього приїжджають паломники, то безкоштовно водить їх на екскурсію в повстанську криївку у лісі.
"Тут все близенько – прямо з будівлі є тропа до повстанської могили, каплички та лісової схованки. Я роками живу серед лісу один і нікого не боюся", - запевняє ієромонах. – "Хотів би тільки, щоб сюди на екскурсії більше школярів возили. Регулярний транспорт до урочища не ходить, усі своїм ходом добираються або ж маршруткою до села, а потім пішки".
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Смерть польського генерала від рук "бандитів з УПА" стала сигналом для акції "Вісла"
Від монастиря доріжка з соснових кругляків веде до Сторчанової могили – можливого поховання Олександра Степчука-"Сторчана" або його вояків. Сторчан був одним із курінних УПА, якого вбито у Гурбенському лісі. Ціною загибелі свого загону він виграв для інших повстанців час. Доки енкаведисти стріляли по його бійцях, решта куренів встигли змінити оборонні позиції.
Довший час вважалося, що це поховання просто символічне, однак місцеві селяни підтвердили, що в землі справді покояться рештки повстанців. Кістяки ж інших вояків, які пізніше знаходили у лісі, перепоховали у пантеоні біля підніжжя монастиря.
Зовсім поруч із могилою зведено дерев'яну капличку. На її зовнішній стіні висить приблизна карта-схема бою. Бойові дії "розтягнуті" по території 6 тисяч гектар.
"21-25 квітня 1944-ого року у цій місцевості відбулася найбільша битва Української повстанської армії з внутрішніми військами НКВС. Ворог оточив майже 5 тисяч погано озброєних повстанців з різних підрозділів УПА-Південь та УПА-Північ", - розповідає історик Ігор Марчук, який приїхав із Рівного. – "Сили були надто нерівними. Супротивник був могутніший – виставив 35 тисяч бійців. До цього складу входив також бронепоїзд, 15 легких танків, полк кінноти, авіація".
Енкаведисти в Гурбенському лісі затиснули повстанців у коло й далеко не всі курені змогли вийти з оточення живими. Обоз з важкопораненими бійцями карателі закололи багнетами, убили навіть медсестер.
"Втрати повстанців у битві оцінюють по-різному", - каже Ігор Марчук. – "Є версія, що загинуло приблизно 1000-1200 вояків УПА, ще стільки ж ворог узяв у полон, плюс кількасот загиблих з числа мобілізованих селян, які просто допомагали повстанцям. Але я схиляюся до думки, що загинуло всього 500-600 упівців".
Неподалік у лісі можна заглянути у повстанську криївку-реконструкцію. Її викопали позаторік за гроші благодійника, а креслення узяли з архівів СБУ. Майстрували уже селяни з навколишніх сіл та сам настоятель – у його монастирі діє лісопилка.
Здалеку помітний лише димар, який стирчить над землею. Закриту кришку люка розгледіти важко навіть з двох метрів, бо замаскована дерном. Але у хорошу погоду отець Нифонт її відчиняє і тримає відкритою, щоб криївка краще провітрювалася. Донизу ведуть круті сходинки.
Туристи спершу не наважуються лізти всередину, бо криївка видається просто темною дірою у землі. Але після перших сміливців люди тягнуться до люка вервечкою.
Всередині криївки досить тепло і затишно. Перша кімната найбільша, мала би слугувати повстанцям штабною вітальнею – у ній два столи з лавами, розвішані полички із різними побутовими дрібничками та чорно-білими світлинами, потемніле дзеркало, у кутку біля ікон світить гасова лампа. На стіні автопортрет священика з дружиною – 1947-ого року він застрелився, аби не датися живим в руки НКВС.
На столі ієромонах поклав друковану Присягу вояка УПА.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Онучку Грушевського забрали в КДБ прямо зі школи
"Збираю по селах старі повстанські речі й несу сюди. Прошу мирян, щоб пожертвували такі, якщо мають", - отець Нифонт киває на поличку, де розмістив трофейний планшет, коробку з цигарками "Пріма Аїда", чиюсь розбиту каску, спиртівку, кашкет та портрет Шевченка у дерев'яній рамі.
"Чимало цікавого зберігаю в окремій кімнаті у монастирі. Там є навіть вицвілий прапор тих часів, а ще - довоєнна пробита кулями дошка з оголошенням про заготівлю буряків", - розповідає ієромонах.
До підземної вітальні приєднана невелика кухонька. У ній є буржуйка, якою опалюють криївку восени та взимку, щоб не сиріла. Звідти двері прочинені у спальню з двоярусними ліжками, які вкриті сіном та соломою. Щоб схованка виглядала обжитою, у кухні отець Нифонт тримає деякий харч – сушену кукурудзу, борошно та зерно у прозорих пляшках.
3 
2164
Коментарі
32