Григорій Янченко збирав гроші для українських воїнів на очах в окупантів

 

500 тис. грн перевіз із Херсона на підконтрольну Україні територію і передав Збройним силам України місцевий волонтер 75-річний Григорій ЯНЧЕНКО. Після того, як місто окупували росіяни, кілька місяців збирав там гроші для українських захисників.

— Майже щодня виїжджав до торговельного центру "Фабрика". Привозив програвач із колонкою і вмикав українські пісні. Всі гроші, які давали люди, відкладав для захисників України. За кілька місяців зібрав пів мільйона гривень. Місто не збирався залишати. Але окупаційна влада постійно погрожувала. Знайомі волонтери вмовили мене з дружиною евакуюватися до Запоріжжя. Там вдалося передати гроші нашим хлопцям, — розповідає Григорій Миколайович.

Гроші для ЗСУ збирає з 2014-го. Відтоді й до повномасштабного наступу передав українським захисникам 4 млн грн.

— Навесні 2014 року на кордон Криму з Херсонською областю кинули дві бригади. Спочатку намагалися з друзями якось підсолодити їм життя: возили цукерки, печиво, чай, каву. Питали, що потрібно. Коли пішли замовлення, вирішив збирати гроші. Їздив по різних місцях, а потім обрав одне — біля "Фабрики". Від мого дому туди — близько 2 кіломет­рів. Дорога забирає пів години. Йду пішки, бо в громадський транспорт не сяду. Із квартири на третьому поверсі спускаюся і піднімаюся на руках. На культі одягаю рукавиці, нижню частину тулуба пакую в поліетиленовий пакет. Так і сповзаю. А дружина виносить чи піднімає мою коляску.

Григорій Янченко не має обох ніг і пальців на руках. Пересувається на інвалідному візку.

— Під час служби в армії відправили в Чехословаччину. 1968 року ми потрапили під сильний обстріл. Моє тіло прошило безліч уламків. Лікарі не ризикнули їх витягувати. Згодом мій стан погіршився і почалася гангрена. 1975-го ампутували праву ногу, через 17 років — ліву. Потім — пальці на руках. Загалом я переніс 34 операції, — розповідає Григорій Миколайович. — Хоч мав інвалідність, продовжував працювати. Був інженером-технологом, кранівником мостового крана, продавав на ринку газети. Присягався, що ніколи не жебракуватиму. Але з початком війни виходив на вулицю заради наших хлопців.

"Газету по-українськи" можна передплатити онлайн на сайті Укрпошти за "ковідну тисячу"

×