"Політичне завдання з Кремля – взяти Бахмут" – Іґаль Левін

Ідеться не просто про флагман, а про ракетоносець, який стріляє ракетами по українських містах. Будь-які пошкодження – зменшення загрози для України. Вихід зі строю таких кораблів навіть на певний час є добрим.

По-друге, є репутаційні й моральні втрати для росіян. Вони розуміють, що ніде не захищені. Будь-який моряк чи військовий, який несе службу й досі думав, що в Севастополі в безпеці, бо там надійна ППО, літаки й гелікоптери, ФСБ, саме серце російської військової машини, раптом бачить, що вони й там не захищені. Підходять катери з вибухівкою і підбивають їхній другий флагман. Це робить країна, в якої практично немає флоту.

Про рівень пошкоджень флагмана та інших кораблів не знаємо. Але не маленькі, бо корабель виведений зі строю, на ремонті. Хоча в атаці не використовували ракети, які мають більшу кількість вибухівки. Але ті водні дрони-камікадзе з близько 50 кілограмами корисного навантаження все одно завдали шкоди.

Воєнні операції, подібні до цієї, не нові. Їх проводили ще під час Другої світової війни. Тоді не було безпілотних дронів, лише катери з вибухівкою. Їх направляли оператори-водолази, які потім евакуйовувалися. Такі методи використовували італійці, японці. Були підводні човни. У японців були ідеї катерів-камікадзе, у яких оператор не покидав апарат.

За новітніх технологій можна використовувати системи дронів не лише в повітрі, а й на морі. Стара концепція в новій обгортці. Те, що росіяни до цього виявилися не готові, свідчить про прогалини в їхній обороні. Їхній черговий провал у безпеці стратегічних об'єктів.

Особливо деталей немає. Україна не взяла відповідальності за атаку. Усім очевидно, що й хто провів. Але мовчання Києва в цьому випадку важливе.

Відомо, що за попередні удари по Криму влітку Україна взяла відповідальність. Про це йдеться в статті головнокомандувача ЗСУ генерала Валерія Залужного й першого заступника голови комітету Верховної Ради з питань нацбезпеки, оборони й розвідки, генерал-лейтенанта Михайла Забродського. Вони написали, що це були українські ракетні удари. Цього разу схожих заяв ще не було.

У нас мало даних про ці дрони, крім факту, що це катери, які самостійно рухаються до цілі. Їх наводять віддалено оператори через відеокамеру. Вибухають при зіткненні з поверхнею судна, не випускають торпеди, не прикріплюють вибухівки до борту корабля. Морські дрони-камікадзе, подібні до тих, що літають.

Подібні системи розробляє ряд країн. Зокрема Туреччина. Вона відома своїми літальними ударними дронами Bayraktar TB2. Але Анкара вкладає гроші в різні модифікації дронів, зокрема комбінованих. Наприклад, безпілотне судно, на якому літальні дрони. У цьому немає ноу-хау. Концепція – проти великого корабля діють маленькі катери чи торпеди. У цьому суть. Великі кораблі-ракетоносці вистрілюють "Калібри". Їх пошкоджують чи знищують кілька катерів з вибухівкою на пульті управління – дорогі й небезпечні іграшки.

Це також великий удар по моралі ворога. Який розуміє, що дорогі кораблі, які будують роками, можуть відносно легко знищити порівняно копійчаними засобами.

Доля західних ЗРК висока, бо німецька Irist-T, яка працює в Україні близько трьох тижнів, показала себе надзвичайно ефективно. Українське командування попросило не поширювати деталей про якість її роботи, що правильно. Не слід допомагати ворогу. Москва збирає інформацію про ефективність наших ППО й протиракетної оборони, щоб вживати контрзаходів. Якщо умовно буде знати, що п'ять ракет можуть збити, a сім ні, то можуть запустити на дві ракети більше. Чи більше іранських дронів-камікадзе Shahed-136. Якщо Україна перехвачує 80% ракет певного типу, то за певної їх критичної маси більше не зможе діяти ефективно.

Так само діють терористи, коли обстрілюють Ізраїль і намагаються пробити ППО через її перенавантаження. Визначають, на якому етапі критичну масу ударів не витримують ізраїльські ППО й ПРО. Навіть система "Залізний купол" не може всі ракети завжди перехопити. Такий підхід теж не відкриття. Важливо не поширювати інформацію, яку ворог може використати проти тебе в питанні національної безпеки.

Постачання таких сучасних систем Iris-t і NASAMS у найближчому майбутньому – це небо і земля в порівнянні із С-300, якими досі оборонялась Україна. Iris-T може збивати цілі не просто на середніх і малих висотах, а на надмалих висотах – десятки й сотні метрів, a С-300 – ні. Також різний відсоток ураження ворожих ракет.

Iris-T не просто ефективна, а одна з найсучасніших і топових у світі. Це одне з передовіших озброєнь на планеті. Вони навіть кращі, ніж хвалені ізраїльські ППО.

В Україні будується ешелонована система ППО, у якій С-300 займають своє місце, Іris-Т своє, радянські "Буки" своє. Посилення оборони українського неба сильно пов'язане з поступленням західних ЗРК.

 

Так, вони хочуть перевантажувати й виснажувати українські ППО, щоб Україна витрачала дорогі ракети на іранські дешеві дрони. Український Генштаб і західні партнери враховують всі ці небезпеки.

Так, важливий момент. Нам завжди називають кількість систем, які нададуть. Читаємо, що українські оператори закінчують підготовку, щоб розгорнути роботу двох NASAMS, і вони ось-ось будуть на українській землі. Знаємо, новини в ЗМІ щодо цього потрапляють із запізненням, тому ті можуть бути вже в Україні.

Але ніколи не знаємо про кількість ракет до них. Це головне. Якби ми знали, то ворог знав би теж. На Заході добре враховують цей момент. Ідуть нормальні пакети допомоги з ракетами.

Ефективність лише зростатиме. Кількість установок і ракет до них збільшується. Додається досвід українських зенітчиків. Не завжди враховують в сумарному підрахунку. Їхній досвід збільшується. Коли оператори збили свої перші ракети на Iris-T, був один досвід, а коли б'ють десяту чи соту ціль, інший. Працюватимуть дедалі ефективніше. Вони розуміють ризики для населення та відповідальність.

Найімовірніше, ні. Міністр оборони Олексій Резніков говорив, що "Залізний купол" не підходить для таких ракет, якими Росія атакує Україну. Він ефективний проти некерованих, "нерозумних" ракет, які летять передбачуваною траєкторією, простих ракет "земля – земля".

Усе, що використовує Росія, керовані крилаті ракети. "Іскандер" чи навіть "Точка-У". Якщо Іран дасть росіянам свої Fateh-110 і Zolfaghar, про які зараз говорять, це теж керовані ракети. "Залізний купол" неспроможний їх збивати. Для цього Єрусалим розробляє спеціальні системи Arrow (ПРО, аналог американської Patriot, фінансування та виробництво спільно зі США, комплекс складається з гіперзвукової ракети-перехоплювача, радіолокаційної станції, пункту управління та центру управління пуском, усі компоненти – пересувні. – Gazeta.ua). В Ізраїлю мала територія, і навіть її не всю прикриває "Залізний купол".

Ізраїль не продає його іншим країнам. Лише США мають, які вкладали гроші в розробляння. Хто оплачує банкет, той музику замовляє. Але навіть ізраїльтянам бракує двох систем для прикриття всієї своєї території. Логічно, коли їх виготовить, то ізраїльтяни залишить для себе.

Ізраїль – це половина Київської області. Тож "Залізний купол" працює на маленькій території. Не те, що потрібно Україні з її просторами і фронтом на понад 1000 кілометрів, через який атакують "розумними" ракетами. З іншого боку, проти таких ракет могли б працювати ізраїльські Arrow, але Ізраїль, імовірно, їх не продасть теж.

Хоча я б не згадував занадто далеко наперед. Зараз президент Володимир Зеленський заявив, що Ізраїль почав співпрацю з Україною в питаннях оборони й розвідки. До того він говорив, що Ізраїль нічим не допомагає. Бачимо, підходи змінюються, геополітичні віяння вітрів змінні.

Найімовірніше, Ізраїль не продасть Arrow, бо її розробляють, щоб збивати іранські балістичні ракети. Відповідно, Тегеран зможе скоригувати свої ракети, вдосконалити, якщо буде знати, як працюють ізраїльські системи. Розробляння цих ракет ізраїльтянами надсекретна, їх випробування теж. Єрусалим хотів би, щоб так було надалі. Хоча б до початку можливої війни між Ізраїлем та Іраном.

"Залізний купол" для України не спрацює. Це специфічна система. Тож потрібна ешелонована та об'єднана в одну систему робота ППО й ПРО. Над цим активно працює український Генштаб і західні партнери. Робота триває і просувається добре. Доволі складно об'єднати операторів на С-300 і на сучасних системах. Iris-T чи NASAMS відрізняються від С-300 так, як авто 1980-х від сучасного суперкара. Наче обидві машини, обидві їдуть, але розуміємо, що це два різні світи, які потрібно об'єднати в одну мережу. Щоб оператор С-300, який захопив ціль моментально передав інформацію оператору Iris-T чи "Бука", чи хлопцям на пікапі з ПЗРК Stinger. Навіть Ізраїль допомагає Україні в створенні такої мережі. Якщо її доведуть до пуття, це сильно підвищить роботу української ППО.

Ці дрони нескладні. Летять по прямій, достатньо великі, шумні. Основна проблема з ними їхня дешевизна, кількість і вчасне виявлення. Якщо вчасно помітити, нескладно збити. Навіть великокаліберним кулеметом чи радянською зенітною установкою ЗУ. Головне, поза межами міста, щоб не потрапили в житлові будинки чи важливу інфраструктуру.

Підрозділи ЗРК вже здобули досвід, мають напрацювання для їх вчасного виявлення, тож можуть збивати навіть простою радянською зеніткою.

Серйозна загроза. Її не можна ігнорувати. Ці ракети летять 300–700 км. Тож можуть долетіти до більшої частини регіонів країни, несуть півтони вибухівки, що сильно небезпечно, відносно точні – називають цифри 10–70 м. 10 м – точно, 70 м – ні, але теж небезпечно. Тоді це зброя терору, а не проти цілей.

Речник командування повітряних сил ЗСУ Юрій Ігнат, сказав, що Україна зараз не має ППО, які можуть боротися із цими ракетами. Тому вони стануть потужною опорою для Кремля в терорі проти української інфраструктури.

Так, на Iris-T, NASAMS, але жодна ППО не може закрити небо повністю. Навіть ізраїльська. Може перелетіти по цивільних цілях, тому я б рекомендував всім, поки триває війна не ігнорувати повітряні тривоги, не сидіти в коридорах, якщо є бомбосховище. Громадяни не мають думати, що влада зараз дістане палочку-виручалочку й закриє небо. Так не працює. Загрози й прильоти будуть. Якась частина ракет буде проходити ППО й прилітати, завдаючи руйнувань та смертей.

Відбувається деокупація Херсонської області так само, як і Херсону. Дощі сповільнюють будь-які війська. Щодо операції там є багато даних, яких не знаємо. Але знаємо, що з погіршенням погоди, дощами й похолоданням українська армія в значного кращому становищі, ніж російська через західні й волонтерські постачання. Це не тільки одяг, а також намети, пічки-буржуйки. Росія цього переважно не має, зате має сотні тисяч погано підготовлених мобілізованих, яких умовно голими-босими кидатимуть на поле бою, і які масово обморожуватимуться, хворітимуть та гинутимуть.

Спробуйте посидіти в лісі, у ямі без нормального одягу кілька годин, без гарячої їжі. А ще краще прожити так тиждень чи місяць. І треба вести активні бойові дії, відбивати українські контратаки. Хорошого для росіян в цьому мало. Тому вони частково відводять війська з правого берега Дніпра. Розуміють, що не мають змоги забезпечити всі сили, але не хочуть показувати ще одну втечу, як-от на Харківщині.

Щодо ситуації біля Херсону, не маємо тої інформації, що українська розвідка, а її голова Кирило Буданов заявляв, що Херсон і правий берег Дніпра, найімовірніше, звільнять до нового року. Це дані ГУР, яким можемо довіряти.

Плюс українські війська на своїй території на Херсонщині, її краще знають, ніж росіяни. Вони мають підтримку місцевого населення, на відміну від росіян.

Херсон звільнять рано чи пізно. Україна береже бійців. Не бачу інструментів у Росії, які могли б цьому перешкодити. Можуть дещо затримати або ми пришвидшити. Говорити про точні терміни через місяць чи через три, я б не давав таких прогнозів.

Вони мають війська. Їх сили ще не розбиті. Плюс додаткові десятки тисяч нових мобілізованих. Їх треба брати до уваги, незважаючи на якість як бойових одиниць. У них є політичне завдання з Кремля - взяти Бахмут. Ситуація не така, що Україна вчора провела успішний контрнаступ і російські війська розбиті.

Вони ще мають сили й намагаються наступати. Під Бахмутом три місяці намагаються. Практично нічого там не захопили, поклавши купу своїх людей.

Очевидно, будуть, і активні бойові дії відновляться весною, будуть нові стратегічні плани і задуми.

Упродовж зими бої будуть меншими, не зовсім окопна війна в стилі Першої світової, але сторони можуть спробувати окопатися на зайнятих позиціях. Це не означає, що не можуть відбутися великі події на фронті.

Так, звісно. Ба більше, з настанням справжніх холодів слід очікувати другого удару, який можна порівняти з тим, що був 10 жовтня або навіть гіршого. Якщо врахувати, що можуть прибути іранські балістичні ракети, то взимку, коли буде найважча ситуація, ворог спробує максимально вибити ґрунт з-під ніг українського населення. Далі вперто його тероризуватиме, щоб воно натиснуло на Зеленського, щоб ішов на переговори з Путіним. Хоча бачимо, що тактика досі в них жодного разу не спрацювала. Тож у нас попереду важка зима як для цивільних, так і для солдатів на фронті.