"Росія грає на наших нервах": що пише про нас світова преса

7

Як виглядає ситуація на лінії фронту, читайте у репортажі польської Gazeta Wyborcza. Аналіз відповіді США на ультиматум Росії можна знайти у американській The Wall Street Journal. А інше видання цієї країни, The Washington Post, пише, що можлива війна між Києвом і Москвою може спричинити глобальні проблеми з продовольством. Ось дещо з того, що протягом останніх днів писали про нас у світових ЗМІ.

"Солдати на Донбасі: "Нам не потрібно, щоб за нас воювали, нам потрібна зброя", Gazeta Wyborcza, Польща

Репортаж журналіста Петра Андрусечка.

Від Сіверськодонецька година їзди до лінії фронту у районі Злотого. За останні два роки багато доріг на Донбасі відремонтували. Поруч невелике село Катеринівка, в якому зараз близько 20 людей. У перші роки війни воно було в так званій сірій зоні. У лютому 2018 року перейшло під контроль української армії. Восени 2019 року, за домовленостями, у цьому районі, українські війська і проросійських бойовиків відвели. Хотіли створити двокілометрову демілітаризовану зону. Але обстріли тривають.

Коли був тут улітку 2020 року, було дуже шумно. Місцеві показували сліди від куль на стінах сільського клубу. Навколо Золотого багато пагорбів, бо в районі видобували корисні копалини. Катеринівка на одному з таких пагорбів. На її околицях українські позиції.

 

Спочатку кава. Потім надягаю бронежилет, каску. Спускаємося по вирубаних у землі сходах до глибоких траншеїв. Майже восьмий рік війни робить своє. В окопах навіть "дах" - конструкції з гілок, на яких маскувальні сітки. Це ускладнює виявити їх ворожим безпілотникам, яких стає дедалі більше.

Між окопами спеціальне утеплене приміщення, де зберігають додаткове озброєння і оптику. В останні роки війна носить позиційний характер, з артилерійським вогнем, можливими атаками розвідки і диверсійних груп. Від українських окопів до позицій бойовиків по прямій приблизно 1200 метрів.

"Ми їх не бачимо, лише іноді чуємо. Сподіваємось, вони нас теж не бачать", - каже командир частини Віталій.

Дивлюсь із спостережного пункту в оптику, не бачу ознак позиції.

 

"Наше завдання просте – утримати дану ділянку лінії оборони. Не допустити ворожих груп. І тримати бійців у бойовій готовності незалежно від пори року", - каже Віталій.

У перші роки війни бойовики проникали у цю місцевість у нейтральній смузі та влаштовували засідки на українських солдатів чи мінували територію. Тепер ні.

Віталій запропонував глянути на ще одну позицію. Йдемо по доріжці між деревами і чагарниками. Вона відзначена шматочками кольорової стрічки на гілках.

"На наших позиціях кілька місць, які добре видно противнику, і щоб уникнути зайвого ризику, склали безпечний маршрут", - пояснює офіцер.

 

Навколо сніг, мороз. Хоча солдати кажуть, що "холодів цього року не було" – температура опускалася щонайбільше до -12. Так чи інакше, в покинутому будинку, який вони займають, тепло. Замість того, щоб поставити звичайну буржуйку, один із солдатів спорудив піч із димарем.

Віталій минулого року закінчив військову академію у Львові. В армію потрапив на хвилі патріотизму і під впливом розповідей батька друга, який воював на Донбасі у 2014-2015 роках. У 2016 році підписав контракт із армією. Після закінчення курсів поїхав на Донбас, а згодом продовжив кар'єру офіцера. Такі, як він, які вирішили служити самі - нове лице Збройних сил. Але він не знає, чи залишиться в армії назавжди.

"Я завів сім'ю і трохи змінив оптику", - пояснює Віталій.

Питаю, чи змінився настрій в останні місяці після того, як росіяни почали стягувати війська навколо України.

 

"Ми готові. Наші завдання не змінились. Ми стоїмо, як стояли", – каже він.

Цей молодий офіцер не дуже вірить у початок великої війни.

"Дивлюся на те, що відбувається з військової точки зору, і наразі не бачу ознак вторгнення. Так, концентрація військ є, але те, що зараз відбувається – радше гра на наших нервах, яку намагається провести Росія", – пояснює.

 

Його солдати кажуть, що заспокоюють родичів і друзів. Повідомлення про велику війну розбурхують уяву жителів Києва та інших далеких від фронту міст, а не військових на передовій. Солдати мають доступ до інтернету. Тож у курсі новин. Особливо звертають увагу на тих, хто каже про західну допомогу Україні.

"Нам не потрібні західні солдати. Ніхто не боротиметься за нас. Так чи інакше, будемо самі. А тут така допомога. Особливо з Великої Британії", - каже рядовий, маючи на увазі постачання зброї до Києва.

У "Львівській військовій академії", яку закінчив Віталій, британські військові інструктори розпочали навчання українських солдатів поводженню з протитанковими гранатометами NLAW, переданими урядом Її Величності. Пізніше будуть вчити наступних. У рамках військової допомоги Лондон пожертвував Україні 2000 штук цієї сучасної зброї.

Кожен солдат, з яким спілкуюся, наголошує, що українська армія дуже змінилася з 2014 року. Її боєздатність зросла, але постачання західної зброї, як і раніше, є найнеобхіднішим.

 

Мотивація служби солдатів однакова – не хочуть жити під російською окупацією.

"Ми всі тут добровільно – підписали контракти, бо хотіли. Нас ніхто не змушував", – каже Андрій.

Запитую його про стосунки з місцевими жителями. Говорить, буває по-різному. Хтось допомагає, хтось проти них. Іноді трапляються конфлікти. Деякі, як це часто буває, мають родичів по той бік.

"Чого хоче Росія від України?", The Wall Street Journal, США

Останніми тижнями Україна в центрі геополітичної уваги. Оскільки триває нарощування російських військ вздовж її східного кордону. Недавно США офіційно відповіли на вимоги Кремля про так звані гарантії безпеки. Намагаються далі дипломатичним шляхом розрядити кризу.

Президент Володимир Путін прагне повернути частину колишньої слави Росії та того, що вона втратила у Холодній війні. Він назвав росіян і українців "одним народом".

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Більше третини українців готові взятися за зброю, а коли буде небезпека для країни, їх буде ще більше" – що про нас пише світова преса

Росія не раз заперечувала плани вторгнення. Але Москва зібрала 100 тис. військових біля кордонів України та перекидає танки, бойові машини піхоти, ракетні установки та іншу техніку на захід, з баз на Далекому сході. Також Росія постачає зенітно-ракетні комплекси С-400 у Білорусь, яка межує з Україною і членами НАТО – Польщею, Латвією і Литвою. Москва перемістила кілька кораблів до берегів України у Чорному та Азовському морях.

Зосередивши війська біля України, Путін хоче домогтися поступок від президента Володимира Зеленського. Змусити дати Росії право голосу у майбутньому України. Це стало б сигналом для інших колишніх радянських республік, що Захід не може гарантувати їхню безпеку. Щоб посилити тиск, Кремль має безліч військових варіантів, крім повної окупації - від непомітних вторгнень до нового обмеженого конфлікту на Донбасі.

Президент Джо Байден заявив, що росіяни можуть знову напасти на Україну. Хоча Вашингтон і Москва продовжуватимуть переговори про те, як розрядити кризу.

Україна не член НАТО, але "країна-партнер" і чинні угоди означають, що в майбутньому може стати членом. Байден каже, що членство у найближчому майбутньому малоймовірне, хоча додає, що рішення належить Альянсу.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Путін підходить до завершення політичної кар'єри й налаштований повернути СРСР: що про нас пише світова преса

Досі Путін змушував західних лідерів гадати, чи влаштує він велике вторгнення в Україну. Чи спровокує можливий розрив відносин із Заходом, чи задовольниться тим, що вичавить кілька поступок із великого списку своїх вимог. Він хоче, щоб НАТО гарантувало, що не надасть членства Україні. Також вимагає, щоб Альянс припинив військові навчання в Україні та інших колишніх радянських республіках. Щоб вивів війська зі східних країн-членів. НАТО направило близько 5000 військових до Польщі та країн Балтії після того, як Росія напала на Україну у 2014 році.

США та союзники відкинули вимоги Москви на серії зустрічей з росіянами, стверджуючи, що держави можуть вільно об'єднуватися з будь-якими іншими за своїм вибором. 26 січня Америка представила російському МЗС письмову відповідь, зміст якої невідомий.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Путін послав до кордонів України медичні підрозділи - ЗМІ

Байден каже, якщо всі війська на кордонах нападуть на Україну, це буде найбільше вторгнення з часів Другої світової війни. Експерти вважають, що, попри спроби Москви захистити економіку від санкцій, вони можуть завдати серйозних проблем РФ.

Українська армія збільшилася з тих пір, як Росія анексувала Крим. Хоча вона все ще поступається російській в озброєнні та чисельності, але новий напад може дорого обійтися росіянам.

"Вторгнення в Україну може призвести до росту світових цін на їжу та спровокувати заворушення далеко від лінії фронту", The Washington Post, США

Понад 100 тис. російських солдатів зібралися біля України на фоні дипломатичних зусиль, щоб розрядити перспективу конфлікту. Якщо миру не буде, українці заплатять найвищу ціну. Але в гіршому випадку, вторгнення в одну з найбільших у світі країн-експортерів зерна може різко підвищити ціну на нього у світі. Це призведе до зростання і так дорогого продовольства. Підвищить ризик соціальних заворушень далеко за межами Східної Європи.

Одна з основних економічних проблем - глобальна дія жорстких західних санкцій на Росію, великого експортера агропродукції, металів і палива. Особливо в Західну Європу і Китай. Якщо криза загостриться настільки, що спричинить приголомшливі санкції, удар може призвести до різкого стрибка цін і погіршити проблеми з глобальним ланцюжком постачання сировини.

 

Велике російське вторгнення також вплине на потік товарів з України, четвертого за величиною продавця пшениці та кукурудзи у світі. Серйозний збій українського експорту, особливо після припинення експорту російського зерна, може призвести до глобального інфляційного циклу, який у багатьох країнах й так уже найгірший за десятиліття.

Особлива увага приділяється паливу і продовольству. За даними ООН, у 2021 році світові ціни на їжу зросли на 28,1%. До найвищого рівня за десятиліття.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У НАТО заявили про відсутність у РФ плану повномасштабного вторгнення в Україну - ЗМІ

За останні 20 років рясні врожаї в Україні підвищили роль країни як світової житниці. Деякі з її найбільших клієнтів, економічно пошарпані країни, яких роздирає війна або інша нестабільність. Це країни Близького Сходу та Африки, зокрема, Ємен, Ліван і Лівія. Там брак зерна або стрибки цін можуть посилити злидні, і спричинити непередбачувані соціальні наслідки.

Аналітик харчових продуктів Алекс Сміт пише, що загрози українському експорту пшениці становлять ризик для глобальної продовольчої безпеки.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Лідерам світового бізнесу час відстояти суверенітет України - Річард Бренсон

Сміт зазначив, що у 2020 році половина пшениці, що споживається в Лівані, яка критично залежить від хліба як основного продукту, надійшла з України. Ємен і Лівія імпортують 22% та 43% всього свого зерна з України. У 2020 році Україна забезпечила понад 20% пшениці в Малайзії, Індонезії та Бангладеш.

Більшість української пшениці вирощується в Харківській, Дніпропетровській, Запорізькій та Херсонській областях. Тобто в регіонах, розташованих неподалік, де знаходяться проросійські сепаратисти. Вони будуть першими у разі російської агресії.

×