"Україна змінила стратегію та готується переломити перебіг війни" – що пише про нас світова преса

9

Нове озброєння змінює стратегію України – знекровлює росіян, щоб самі хотіли відступити. Але Україна затягує наступ на Херсон. По-перше, бракує сил і навичок для такої операції. По-друге, стратегія України – видавлювання росіян, позбавляючи їх сил і постачання. Росіяни хочуть вкрасти й продавати електрику з окупованої Запорізької АЕС, для цього намагаються пошкодити лінії електропередач, щоб вимкнути з'єднання з українськими енергосистемами. Ось дещо з того, що писали про нас у світових ЗМІ.

"З новим озброєнням Україна непомітно змінює воєнну стратегію", The New York Times, США

З весни до літа українські військові були під обстрілом російської артилерії на сході України, неухильно втрачаючи позиції і до 200 солдатів на день. Але останніми тижнями Україна змінила стратегію за допомогою нової зброї та досягла успіху в сповільненні просування Росії.

Забезпечена західною зброєю великої дальності, що зростає, і за допомогою партизанів Україна змогла завдати удару російським військам глибоко в тилу ворога. Порушивши критичні лінії постачання і дедалі частіше завдаючи ударів по цілях, які мають головне значення для бойового потенціалу Москви. Нова зброя також змусила Росію перегрупуватися на полі бою, надавши українцям певного перепочинку.

 

Одним з ударів по росіянах минулого тижня стала серія вибухів на авіабазі в окупованому Криму, внаслідок яких було знищено не менш як вісім бойових літаків. За словами українського чиновника, ударів завдав український спецназ за підтримки місцевих партизанів.

Такий підхід особливо добре підходить для Херсонщини, де українці вже кілька тижнів займаються підготовкою контрнаступу. Херсон, постачання якого залежить від чотирьох мостів через Дніпро, вважається вразливішим за інші окуповані міста. У суботу українці завдали удару по останньому з цих чотирьох мостів, внаслідок чого тисячі російських військових опинилися в небезпеці потрапити в оточення та бути відрізаними від постачання.

Стратегія дає певні результати. Хоча українські війська не досягли значних територіальних успіхів, їм удалося уповільнити поступ Росії і зупинити важкі втрати, які Україна зазнала в останні місяці, що призвело до падіння морального духу.

Але росіяни продовжують тиснути на сході й півдні на українські передові позиції, і деякі з них поступово прогинаються. Поступові успіхи показали, що попри на невдачі українських атак російські війська все ще мають достатньо сил для продовження наступу.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Неймовірні втрати росіян послаблюватимуть Росію, робитимуть її поступливішою" – Стівен Бланк

Зусилля України на півдні є не так зміною підходу, як розширенням за допомогою нової зброї більшої дальності. Оскільки російська армія набагато перевершує сили України за чисельністю особового складу, озброєння та боєприпасів, українські збройні сили мають бути новаторськими й гнучкими.

На Херсонщині Україна сподівається, що зможе переламати перебіг війни. Використовуючи HIMARS та іншу зброю великої дальності, українські сили поступово позбавили Росію здатності постачати війська.

Ідея, за словами українського командування, у тому, щоб зробити умови росіян настільки неприйнятними, щоб Росія сама відступила за Дніпро перед очікуваною українською контратакою.

Український шлях – завдати ударів, що підривають здатність Москви підтримувати сили, розгорнуті на фронті.

Вирішальне значення для зусиль Росії щодо утримання півдня України має контроль Москви над Кримом. Перед масштабним вторгненням на початку року Москва відправила на острів десятки тисяч солдатів і вони захопили великі ділянки південних областей Херсонської та Запорізької за кілька днів.

Відтоді залізничні колії з Криму відіграли вирішальну роль у тому, щоб Москва могла перекидати важке озброєння і техніку на південь України. Минулого тижня українці завдали удару по головній залізничній лінії з півострова, що робить "вкрай малоймовірним, що залізничне сполучення, яке з'єднує Херсон з Кримом, залишиться в робочому стані".

"Український контрнаступ у Херсоні стикається з великими труднощами", The Economist, Велика Британія

Великі війни ХХ ст. зводилися до контрнаступів. Зараз Україна, п'ята частина території якої в руках росіян, сподівається приєднатися до цього списку. Але хвалену операцію на Херсонщині надто розрекламували. Це може бути свідомо.

Упродовж кількох місяців українські офіційні особи натякали, що атака на півдні неминуча. Наприкінці липня американцями установки HIMARS почали руйнувати мости, що ведуть до Херсона, щоб ізолювати російські війська на захід від Дніпра. За словами місцевого чиновника, це були серйозні підготовчі кроки до звільнення міста. В оновленій інформації, наданій представниками британської розвідки 28 липня, ідеться, що "контрнаступ у Херсоні набирає обертів". 9 серпня захоплива атака на російську авіабазу "Саки" в Криму, за межами досяжності відомих українських озброєнь, була описана українцями як початок цього наступу. Херсон буде звільнено до кінця року, хвалився Дмитро Марченко, український генерал.

 

Ці очікування важко виправдати. Атаки HIMARS послабили оборону Росії, зокрема завдяки тому, що артилерія не змогла дістатися до лінії фронту. 13 серпня Україна зруйнувала міст через греблю Нової Каховки, затягнувши петлю навколо міста. Але лише піхота може захопити територію. Здоровий глузд підказує, що для захоплення добре захищеної позиції атакуючим потрібно втричі більше військ, ніж тим, хто обороняється. Якщо в Україні колись була така перевага, то її вже нема.

В останні тижні Росія, передбачаючи південний наступ, вивела війська з Ізюма й зміцнила Херсон. Біженці, які нещодавно залишили місто, кажуть, що бачили десятки нових російських армійських машин і солдатів, особливо біля Нової Каховки. Конрад Музика з Rochan Consulting вважає, що наприкінці липня в Херсоні було 13 російських батальйонних тактичних груп. Зараз їх може бути до 30.

"Тепер вважаємо, що вікно можливостей минуло. Українці не мають достатньої кількості живої сили, щоб відповідати чисельності Росії", – каже Музика.

Хоча Україна має великий резерв військових, більшість з них призовники, які пройшли кілька днів навчання. Найскладніші бойові дії були проведені лише п'ятьма бригадами найдосвідченіших і найкваліфікованіших солдатів України, зазначає Джек Вотлінґ з Королівського інституту об'єднаних служб. Ці підрозділи виснажені та зазнали тяжких втрат. Підготовка нових бригад і оснащення їх для наступу потребуватиме часу.

Для атаки зазвичай потрібно більше боєприпасів, ніж для захисту. Атакуючі сили, зазвичай зазнають більше втрат.

"З 1992 року на наших польових навчаннях ми не вивчали наступальних дій. Після восьми років війни українські війська блискуче ведуть оборонні дії, але мають дуже обмежений або майже нульовий досвід ведення масштабних наступальних дій", – нарікає Сергій Грабський, полковник запасу української армії.

Українські контратаки навколо Харкова в травні хоч і були успішними, але були невеликими й призвели до численних жертв.

Російська армія встигла підготуватися. Місяцями рили окопи в Херсоні, возили укріплення. Можливо, вони вже натренували артилерію на дорогах, якими Україна могла б просуватися вперед.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Ситуація в Херсоні – головна інтрига воєнного протистояння між Росією та Україною" – Сергій Згурець

"Якщо український наступ сходий на напад Росії на Сіверськодонецьк, то це глухий кут. Це дорого обійдеться Україні через дефіцит живої сили й техніки та, імовірно, стане останньою великою українською операцією 2022 року", – каже Кріс Догерті, колишній стратег Пентагону, натякаючи на місто, що Росія захопила в червні, використовуючи грубу тактику й інтенсивні артилерійські обстріли.

Догерті каже, що Україна має використовувати непрямий підхід – ізоляція Херсона й використання нерегулярних сил і артилерії для перекриття російських ліній постачання, які "послабили б обороноздатність Росії". Барабанний дріб партизанських атак, а також нещодавні удари по російським складам зброї та командним пунктам дозволяють припустити, що це може бути справжньою стратегією України. Деякі українці заявляють, що готові чекати, постійно виснажуючи російські сили такими атаками.

"Ми хочемо уникнути вуличних зіткнень, бо не хочемо руйнувати місто. Ми хочемо оточити їх і змусити відступити. Хочемо їх вичавити", – каже майор Роман Ковальов.

Але заохочення думки про неминучість наземного наступу має певні переваги. Це додає настрою мирним мешканцям окупованого Херсона. Це тримає російські сили, які вже побиті артилерією, у напрузі. Це змушує Росію відволікати сили з Донбасу, що послаблює її атаки на Слов'янськ. Розмови про контрнаступ могли бути навіть хитрощами, перекидаючи росіян до Херсона й відкриваючи проломи в їхній лінії в інших місцях, які можна було б використати.

Проблема України в тому, що її політична й військова стратегії перебувають у протиріччі. Володимир Зеленський прагне показати західним партнерам, що зброя та боєприпаси, які вони вливають в Україну, мають значення, і що економічні труднощі війни, як-от енергетична криза в Європі, не марні. Російська армія також із часом замінює втрачених людей. Це, а також більш мокрий осінній ґрунт, можуть ускладнити наступ через кілька місяців.

"Зараз ми маємо унікальний шанс і вікно можливостей", – каже Грабський, зазначивши, що удар із Запоріжжя в бік Азовського моря може перерізати так званий сухопутний міст з Росії до Криму.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Західні еліти не билися на брудних вулицях міст. Їм не зрозуміти гопника Путіна" – чеський кримінолог Петр Пойман

Ризик полягає в тому, що роздуті контрнаступи, які не виправдаються, у результаті завдадуть шкоди моральному духу. Але якщо атаки матимуть місце і проваляться, розчарування буде ще гіршим. Наступ, керований політичними міркуваннями всупереч військовим реаліям, був би "справді поганою ідеєю".

За його словами, якщо Україна налаштована на контрнаступ, він має бути методичним і поетапним – витіснення Росії з Херсона, але зупинка біля Дніпра й просування на схід лише тоді, коли військова ситуація покращиться.

"Мета Росії в нападі на АЕС – украсти електроенергію", The Wall Street Journal, США

Перша ознака небезпеки з'явилася, коли команда українських техніків, що зменшується, керують Запорізькою АЕС, зауважила, що співробітники російської державної атомної енергетичної компанії покинули приміщення без пояснення причин. Це було 5 серпня і російські війська патрулювали об'єкт.

Потім о 14:40 стався вибух у розподільчому щиті, що призвело до вимкнення однієї з двох ліній електропередач, що залишилися, що тягнуться від станції на південь України. Усередині технічні фахівці кинулися перевіряти резервні дизель-генератори, які потрібні для охолодження ядерного палива через ризик перегріву в разі аварії.

Це був не помилковий обстріл, який міг спричинити ядерну катастрофу, а навмисний крок у досягненні ширшої мети Росії – вкрасти електроенергію Запорізької АЕС, розірвавши її зв'язок з територією України.

"Те, що Росія намагається зробити, еквівалент анексії", – каже Сурія Джаянті, колишня глава відділу енергетики посольства США в Києві.

Вона сказала, що експропріація такої великої кількості дешевої та надійної електроенергії спричинить коливання на енергетичних ринках, що зробить Україну залежною від ЄС, де ціни на електроенергію минулого тижня досягли рекордно високого рівня.

"Росія, яка краде атомну електростанцію, – проблема для Європи", – сказала вона.

 

За 10 днів після початку атаки понад дюжина ракет вразили територію навколо АЕС, яка до війни забезпечувала близько п'ятої частини електроенергії України. Вибухи спровокували останню та найнебезпечнішу кризу ядерної безпеки в Україні після катастрофи в Чорнобилі 1986 року й змусили Міжнародне агентство з атомної енергії шукати подробиці про умови всередині станції. США та ЄС закликали до створення демілітаризованої зони навколо АЕС. Коаліція з 42 країн у неділю заявила, що Росія має піти з електростанції та дозволити українській владі відновити над нею контроль.

Україна й Росія звинувачують одна одну в обстрілі об'єкту. Російські сили, які контролюють об'єкт, неодноразово вимикали інтернет-з'єднання навколо станції і забирали мобільні телефони в українських робітників, які все ще працюють там.

 

За даними української державної атомної енергетичної компанії "Енергоатом", метою російських ударів було руйнування інфраструктури, пошкодження ліній електропередач та, як наслідок, вимкнення електроенергії на півдні України.

Декілька співробітників Запорізької АЕС заявили, що фахівці Росатому відкрито обговорювали перенаправлення електроенергії на окуповані Росією території і потім у Росію. Російські висопосдовці відкрито пообіцяли інтегрувати Запорізьку АЕС до енергетичної системи Росії або змусити Україну платити за електроенергію.

За словами аналітиків-ядерників, Росія не може просто закрити АЕС, бо перезапустити її буде надто складно. Загальна кількість співробітників заводу налічувала 11 тис. осіб до того, як війна змусила багатьох утекти в пошуках безпеки. Росія не має робочої сили, щоб винайняти тисячі кваліфікованих робітників, необхідних для експлуатації АЕС біля активної лінії фронту.

Що вона може зробити, кажуть аналітики, то це відрізати з'єднання АЕС з рештою України, а найближчими місяцями встановити інфраструктуру для перенаправлення електроенергії на окуповані території, до Росії і навіть на експорт – на ринки, де ціни на електроенергію зростають.

"Це буде найбільша крадіжка електроенергії в історії. Ці атаки ретельно відкалібровані, щоб пошкодити, але не знищити", – каже Томас Попік, голова Фонду життєстійких суспільств, який займається захистом критично важливої інфраструктури.

 

Росія заблокувала українські пропозиції направити делегацію МАГАТЕ на АЕС суходолом через контрольовану Україною територію, а Київ проти пропозиції Москви, щоб делегації прибули на станцію через контрольований Росією Крим.

Гендиректор МАГАТЕ Рафаель Ґроссі заявив у четвер, що є "реальний ризик ядерної катастрофи", якщо бойові дії не припиняться та інспектори не будуть терміново допущені на об'єкт.

×