"Ось чому Байден має дати Києву танки" - Майкл О'Хенлон

Думки у виданні The Washington Post старшого наукового співробітника та директора з досліджень програми зовнішньої політики Брукінгського інституту, та автора книги "Військова історія для сучасного стратега: великі війни Америки з 1861 року" Майкла О'Хенлона

США та їхні союзники по НАТО ведуть інтенсивні дебати щодо військової допомоги Україні. Питання, чи мають вони давати Києву сучасні важкі танки західного виробництва. Це зброя, яка значно підвищить бойову міць українців. Особливо для маневреної війни такого типу, який необхідний, щоб відбити більшу частину приблизно з 17% української території, яку досі окупує Росія.

Велика Британія оголосила, що планує надіслати 14 своїх основних бойових танків Challenger-2. Але масштабніші дебати наразі залишаються невирішеними.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Для України ключова ціль - Мелітополь" - Сергій Грабський

Якщо такі дебати здаються вам знайомими, це тому, що так і є. Ми вже поставили в Україну системи озброєнь, зокрема, зенітні ракети, реактивну артилерію HIMARS і незабаром поставимо батареї ПРО Patriot, що було б немислимо рік тому чи навіть кілька місяців тому. Проте ніхто не здається цілком задоволеним результатом. Дехто побоюється, що адміністрація Джо Байдена діє надто швидко, ризикуючи спричинити ескалацію Росії. Треті звинувачують президента Байдена у надмірній обережності. Навіть президент Володимир Зеленський у своїй промові подяки та солідарності перед Конгресом незадовго до Різдва не втримався від того, щоби м'яко відчитати Вашингтон. Він сказав "якщо чесно, то не зовсім" про те, чи адекватна західна допомога на сьогоднішній день.

Насправді очевидне божевілля Заходу в тому, що він дотримується повільного, але неухильного підходу до озброєння України, було досі виправдане. Цей підхід не ідеальний, але досить непоганий.

Але слід зробити важливе застереження. Такий підхід продовжуватиме працювати лише, якщо усвідомлюємо його ризики. Найголовніше, що він є принципово реакційним, що перешкоджає розробці стратегії припинення війни. Я за те, щоб відправити сотні західних танків якнайшвидше з причин, які поясню нижче.

По-перше, ось слова на захист підходу допомоги "повільно, але впевнено". Необхідно уникнути відплати чи ескалації зі сторони Росії, що часто називають основною причиною поетапного підходу. Це цілком обґрунтована стурбованість. США та їхні союзники безпосередньо допомогли Україні вбити або поранити понад 100 тис. російських солдатів. Західна зброя дала Києву необхідні смертоносні можливості, а розвідувальні системи США були частиною ланцюжка вбивств. Це форма військової підтримки, яка набагато перевершує те, як США допомагали афганським моджахедам у боротьбі з СРСР у 1980-х. Або будь-який інший партнер Вашингтону в проксі-конфліктах часів холодної війни проти СРСР.

Тому був сенс почекати і подивитися, чи Росія стрілятиме по логістичній інфраструктурі НАТО, по конвоям постачання, по супутникам або навіть по військовим базам НАТО у Східній Європі. Досі обережність окупалася. Україна вижила як країна та повернула значну частину землі, яку втратила у перші місяці війни. Війна не поширилася на членів НАТО. Більше того, коли Володимир Путін виступив зі своїми завуальованими і не дуже завуальованими ядерними загрозами у вересні 2022 року і пізніше, до них слід було поставитися серйозно. Краще дати йому охолонути, перш ніж розглядати питання чергової ескалації військової підтримки Заходу.

По-друге, досвід показав, що Захід мав рацію, коли приділяв час оцінці найнагальніших і найгостріших потреб України як пріоритет на кожному етапі війни. Ракети Javelin та Stinger відіграли вирішальну роль у відбитті початкових атак Росії на Київ наприкінці лютого та у березні 2022 року. На наступному етапі бойових дій навесні та влітку Києву потрібна була можливість дати відсіч російським артилерійським ударам на сході та півдні України. Потім, наприкінці літа і восени, точніша і більш далекобійна артилерія, зокрема, HIMARS, дала Україні шанс повернути частину території, обстрілявши російську військову інфраструктуру, командні пункти, скупчення військ, склади та ключові шляхи постачання. Поліпшений захист від дронів і ракет став вирішальним, коли Росія посилила повітряні атаки з вересня.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Відбувається перша війна за участі роботів" – Валерій Яковенко

По-третє, "обережно агресивний" підхід Заходу також визнає іншу реальність – сучасні системи озброєнь складні у використанні. Навчання використанню ПРО Patriot займає місяці. До речі, те саме стосується американських основних бойових танків Abrams. Не кажучи про їх обслуговування та правильну інтеграцію в загальновійськову операцію. Українські солдати виявили вражаючі здібності до навчання, адаптувавшись до західного озброєння за минулий рік. Але ми мали рацію, зважаючи на тривалий процес навчання, необхідний для освоєння цих систем.

Проте дебати про танки також виявили найбільшу слабкість такого підходу. А саме, що він завжди реагує на події на полі бою, а не намагається їх формувати. Рух крок за кроком, безумовно, допоміг Україні усунути вразливі місця, але не сприяв формулюванню стратегії припинення війни чи визначенню можливостей, які, зрештою, потрібні для цього. Тактично ми були дуже хороші, але у стратегічному плані нам бракувало планування.

Щодо танків, думаю, пора їх дати. Це не тому, що це обов'язково допоможе Україні рішуче виграти війну. Швидше, Київ заслуговує на справедливий шанс відвоювати якнайбільше своєї території.

Поки Росія не має бажання покинути Україну, ні Росія, ні Україна не вестимуть переговори з тим тверезим реалізмом, який необхідний для припинення цієї війни на розумних і стійких умовах. Відправлення танків також покаже Москві, що рішучість Америки залишається непохитною навіть за скептично налаштованих до війни республіканців на чолі Палати представників. Це ще один фактор, який має вирішальне значення для продуктивних переговорів.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Путін готується до великої ескалації" – Олександр Данилюк

Якщо цей конфлікт має хоч якийсь шанс закінчитися у 2023 році, як я сподіваюся, треба дати Україні справжній бойовий потенціал, а потім подивитися, що вона може з ним зробити.

Переклад Gazeta.ua

×