Білки крадуть запаси мишей і бурундуків

 

Четверо білченят сплять на підстилці в Центрі підтримки дикої природи в англійському селищі Ульгем. Волонтер годує їх молоком із дитячої пляшки.

— Білченят випадково знайшла перехожа. Вони випали з гнізда під час урагану, — каже 49-річна Кім Олсон, власник ветеринарної клініки. — Дитинчата могли загинути, бо їхню матір не знайшли. Кожне важить зараз близько 70 грамів.

Білченята народжуються сліпими, вагою 8 г. Дорослі білки важать до 350 г. У дикій природі живуть до п'яти років, із людьми — удвічі довше. Паруються двічі-тричі на рік. Народжують зазвичай чотирьох білченят. Селяться переважно в лісах. Їх багато в Карпатах і Криму. Тварин щороку меншає через вирубку дерев.

— Білки в харчуванні не примхливі. Їдять гриби, насіння кедра, ялини, сосни. Залазять у гнізда птахів, хапають яйця, пташенят. Також ловлять жаб. Сушать гриби на гілках, — розповідає 52-річний Сергій Межжерін зі столичного Інституту зоології. — Узимку під шаром снігу відшукують і крадуть запаси бурундуків і мишей.

На зиму збирають жолуді, горіхи, шишки. Затягують їх у дупло або загортають листям. Часто забувають місце, де закопали горіхи або насіння. Навесні вони проростають. Через неврожай білки переселяються за 200–300 км. Облаштовуються в міських парках. Виходять на пошук їжі вранці та ввечері. Із першого разу звикають їсти з рук, впізнають годувальника за запахом.

— Раніше в Одесі жило багато білок. Сім років тому їх витіснили дикі сови, які прилетіли в пошуках їжі, — каже 37-річний Геннадій Козаков з Одеського зоопарку. — А 2006 року підприємці завезли в місто понад 300 білок на продаж. Згодом більшість тварин утекли від господарів. Оселилися в садах і лісах, де багато волоських горіхів.

×