Як повідомили засоби масової інформації з посиланням на власні джерела, 27 січня Кабінет міністрів під керівництвом Миколи Азарова ухвалив ряд протокольних рішень, котрі в разі вступу в силу занурять Україну в не менший хаос, ніж скандальні "закони Колісниченка – Олійника". Зроблено це було менш, ніж за добу до того, як Азаров подав у відставку. Але формат засідання Кабінету міністрів і головне – ухвалені рішення підтвердили підозри: рішення про цю відставку було прийняте ще до того, як міністри, не в повному складі, до речі, почали радитися. Громадянин Азаров захотів гучно хряснути дверима наостанок. Аби українці зрозуміли остаточно, як допекли йому особисто.
Звісно, плани збільшити кількість силових підрозділів "Грифон" та "Беркут" у шість разів можуть викликати в добре поінформованих оптимістів лише скептичну посмішку. Мовляв, саме це рішення свідчить: ресурси влади вичерпані та обмежені, її нема, кому захищати, а так швидко підготованих професіоналів не набрати. Тож навіть якщо рішення набуде чинності, чекати реалізації й, відповідно, спати спокійно можна щонайменше рік.
Але реальну тривогу повинно викликати інше розпорядження Азарова. Те, котре наказує Міністерству юстиції легалізувати створення народних дружин з метою забезпечення громадського порядку. Того ж дня міністр закордонних справ Леонід Кожара заявив іноземним журналістам, що люди, яких називають "тітушками", не пов'язані з жодним органом влади в Україні, бо немає жодної статті у державному бюджеті з фінансування таких груп. Проте дуже скоро все поміняється. Адже так звані народні дружини, створені за наказом Кабміну та легалізовані Мінюстом – не що інше, як підведення під дії вуличних погромників законодавчої бази. Бо навряд чи хтось сумнівається в тому, що означені "народні дружини" формуватимуть із "спортивних молодиків характерної зовнішності".
Фактично це вже почалося. Міліція прикриває найманих вуличних бійців під час розгону демонстрацій та протестів. Насправді вони, а не "Беркут" із "Грифоном", є дійсними силовими загонами влади. Якщо "беркути" та солдатики з ВВ стоять на передовій і скаржаться, що, мовляв, нема наказу, а то давно б усіх "фашистів" змели разом із барикадами, тітушкам ці накази не потрібні. Їх завжди можна подати, як небайдужих громадян, котрі мають такі самі права, як повстанці. І їм, дружинникам, не подобається те, що відбувається. Тож вони втручаються в процес, наводять порядок.
Не за горами часи, коли вуличні погромщики постануть не просто в очах українців, а й в очах цивілізованої спільноти як... яскравий зразок формування в Україні громадянського суспільства. Тітушки зі статусом силовиків постануть свідомими громадянами і, звісно ж, борцями з фашизмом у всіх його проявах.
Подібний сценарій активно обговорювався в засобах масової інформації. Українських гопників, котрі нічого, крім безкарно бити й калічити людей, не вміють, уже прирівнюють до червоних кхмерів, хунвейбінів чи тонтон-макутів – добровільних загонів цивільної молоді, вихідців переважно з неблагополучних родин, котрі агресивною масою придушують будь-який протест та переходять у наступ при повному ігнорі з боку так званих правоохоронців. Навіть більше: відтепер існує теоретична можливість, що Міністерство юстиції тітушок легалізує. Їм платитимуть гроші з бюджету. А старшим людям доведеться згадувати сумнозвісних "чонівців" або "яструбків": озброєні загони молодиків, котрі зачищали контру разом із куркулями в 1920-ті роки на Сході, Півдні Півночі та в Центральній Україні, і від "бандерівців" у 1940-ві – на Західній.
Не здивуюся, якщо ініціативу Азарова узаконити погроми та силове втручання в наше мирне життя дрібних кримінальників, кікбоксерів, колишніх солдатів, "биків" мафії, раніше судимих за крадіжку, зґвалтування й торгівлю наркотиками та інших представників декласованого прошарку суспільства першим підтримав міністр освіти Дмитро Табачник. Адже він з гордістю розповідає, що є онуком командира загону карателів -"чонівців"...
2 
1
Комментарии