Днями на офіційному сайті Партії регіонів з`явилося відеозвернення Сергія Тігіпка. Якщо переповісти його коротко, "регіонал" закликав однопартійців врахувати помилки, очиститись, та повернути довіру виборців. Адже їх, попри різке падіння популярності ПР, поки що мільйони. Правда, цей спіч інакше, ніж криком душі, не назвеш. Адже за ним не стоять конкретні пропозиції. Хоча, за логікою парадоксу, саме рішучих дій Партія регіонів знову не вистачає, аби стабілізувати неспокійну ситуацію в Україні.
Але почнемо з того, що прогнози збуваються. Не далі, як рік тому, автор цих рядків попереджав: Партія регіонів повторить долю комуністів, але значно раніше. Хто забув – нагадаю: комуністи закликали до очищення власних рядів щонайменше двічі за час існування радянського союзу. Вперше це прозвучало після розвінчання культу особи товариша Сталіна в 1956 році. Потім – в часи "перебудови", коли комуністи знову заговорили про відхід "окремих партійців" від істино ленінського курсу. А вже за часів Незалежності активний діяч КПУ Сергій Гмиря, який недавно пішов із життя, доводив за будь-якої нагоди: українські комуністи – не сталіністи, вони засуджують "вождя народів" та визнають його викривлену партійну лінію.
Схожа риторика звучала раніше від голови парламентської фракції ПР Олександра Єфремова: він, теж на відео, чітко артикулював – у всьому винен Янукович, який усіх підставив та кинув. Тепер Тігіпко говорить те ж саме, правда – вже без прізвищ. Тобто, відповідальність за те, що "регіонали" весь час, поки тривала революція в Україні, могли своїми голосами зупинити кровопролиття, нинішні партійні вожді переклали персонально на Януковича. Ми не винні, нас змушували, нам віддавали накази: ось суть каяття.
Проте далі звинувачення Януковича та його сім'ї в усіх смертних гріхах Партія регіонів не пішла. Конкретних висновків не зроблено. Не вжито заходів, котрі підтвердять реальне бажання "регіоналів" розділити з новою владою відповідальність за країну. Хоча скажу більше: аби таке бажання виникло, Партія регіонів сьогодні навіть могла б перехопити ініціативу в коаліційного уряду та депутатів від більшості. Й опинитися на білому коні, ледь не рятівниками країни.
Те, що з фракції та власне партійних рядів виходять, не може не радувати. Але ще більше потішить, якщо з Партії регіонів почнеться виключення. Наприклад, за сепаратизм та заклики до порушення територіальної цілісності України керівництво ПР повинно позбавити партійних квитків Михайла Добкіна, Геннадія Кернеса, Олега Царьова й Вадима Колісниченка. За тісну співпрацю з ненависним нині "регіоналам" Віктором Януковичем ряди партії повинні залишити Ганна Герман і Дмитро Табачник. Досить просто знайти причину, яка дозволить Партії регіонів попрощатися з Оленою Бондаренко та Володимиром Олійником. Ризикну припустити – це значно зупинить процес розпаду самої ПР, дозволивши втримати організацію від остаточної самоліквідації.
Далі. Якщо вже Сергієві Тігіпку так болить доля політичної сили, за якою стоїть кілька мільйонів виборців, переважно – Сходу та Півдня, саме Партія регіонів мусила б мобілізувати базовий електорат на боротьбу з сепаратистами та провокаторами, оздобленими георгіївськими стрічками. І вже напевне "регіонали" мали б дружно засудити російську агресію в Криму. Натомість про це та інше в промові пана Тігіпка – ні слова. А окремі депутати від ПР, навпаки, беруть активну участь у підготовці так званого кримського референдуму. До речі, його незаконність визнала в парламенті частина "регіоналів", підтримавши відповідне голосування. Якась непослідовність: однією рукою не визнають, іншою – підтримують…
Загалом позиція як Сергія Тігіпка з Олександром Єфремовим, так і решти керівництва ПР далі лишається незрозумілою. Хоча на даний момент Януковича нема. І ніхто на них ніби не тисне, не заважає позбавитися баласту та підтримати цілісність України хоча б словом, не кажучи про діло.
2 
1
Комментарии