Ще не втупивши офіційно на посаду мера Києва, лідер київських електоральних симпатій Віталій Кличко закликав Майдан згортатися. Відповідь не забарилася: "Не ти його розгортав, щоб розганяти!"
Загалом подібні заклики чулися й до Кличка. Всякий раз навзаєм чулися звинувачення в зраді революції. А громадські активісти наполягають: Майдан – унікальне явище, держава в державі. Тож має лишатися пам'ятником собі та самодостатнім альтернативним поселенням у центрі української столиці.
Проте нещодавно про потребу в згортанні Майдану заговорив сотник Володимир Парасюк. Той самий, хто пізно ввечері 21 лютого, коли почали нести перші труни з загиблими, висунув ультиматум Віктору Януковичу. До речі, весь цей час сотник Парасюк, якого медіа не обділяли увагою, охоче критикував тимчасову владу. Обіцяючи, що Майдан не розійдеться, поки не відбудеться перезавантаження системи. Він же брав участь у акція під Верховною Радою та іншими установами, вимагаючи, серед іншого, відставки в.о. міністра внутрішніх справ Арсена Авакова. Але якщо вже активіст, названий легендарним, закликає Майдан збирати речі – це вже тенденція.
Бо думку Парасюка вже наступного для підхоплює командир батальйону "Донбас" Семен Семенченко. На його думку, стояння в центрі спокійного Києва вже втратило всякий видимий смисл. Тому активісти, котрі справді хочуть продовжувати боротьбу, повинні перемістити себе на Схід, аби там продовжити антикримінальну революцію. Адже це – одна з сутностей Майдану. Й підмога жителям Донбасу нині вкрай необхідна. Про те саме, тільки іншими словами, говорив Володимир Парасюк, пояснюючи свій заклик.
І хоча якась частина наметів на Хрещатику вже демонтується, значна частина активістів усе одно не збирається розходитись. Далі тримаючи форпост на Майдані й пояснюючи свої дії щонайменше роботою по забезпеченню порядку в Києві та охороні міста від російських диверсантів. Але глобальним своїм завданням ті, хто хоче лишатися в наметах, визначають постійний контроль над владою. Та стеження за виконанням усіх вимог. Тобто, гасло: "Стоїмо до перемоги!" лишається актуальним і ніби правильним. Одначе фінальна стометрівка, після якої можна з легкістю оголосити ту саму омріяну перемогу, до якої треба стояти, буде постійно віддалятися.
Не раз уже говорилося – Майдан давно не той. Він поступово маргіналізується, комерціалізується, а з настанням спеки революційні запахи диму від численних вогнищ, що зігрівали повстанців, змінилися дещо іншими. Прямо скажемо, контрреволюційними. До того ж зростає кількість шахраїв, котрі збирають "на потреби Майдану". Або просто випрошують гроші в перехожих під виглядом постраждалих від міліцейських звірств. Не помічати всього цього, не намагатися дати цьому раду – ось що нагадує зраду ідеалів більше, ніж заклики розійтися, поки ще можна зробити це красиво. Адже згорнути намети та прибрати після себе не означає забути все. Такими, як до Майдану, українці вже не будуть.
Але є інша проблема, котру вирішити значно складніше, ніж умовити мешканців наметів згорнутися. Гаразд, Майдан хоче контролювати владу. І коли щось піде не так, готовий йти пікетом під Адміністрацію, Верховну Раду, МВС, СБУ. Проте в жодній країні не існує ста відсотків повністю задоволеного населення. Зібратися, висловити протест та висунути вимоги громада вільної країни може будь-коли. Для того, аби зійтмся на протестну акцію, наметові містечка, котрі, до речі, невідомо за який рахунок тепер утримуються, не потрібні як поселення. Досить бажання громадян та їхнього вміння організувати себе. А український Майдан довів у повній мірі, що все це в нас є.
Станом на сьогодні Майдан – це пастка. З одного боку, зростає суспільний запит на згортання "картинки". З іншого, намет на Хрещатику і люди в ньому означають для частини громадян, що революція не скінчилася. І не за горами озвучення вимог на кшталт таких: мовляв, на Майдані лишаються ті борці за волю, хто не голосував за президентство Порошенка…
2 
1
Коментарі