У квітні цього року в Україні випустили 962 машини. Це у 16 разів більше, ніж у такий період торік. Найбільше зробили легковиків - 904. Чимало із них створили в Запоріжжі, на АвтоЗАЗі.
Те, чим займається підприємство ЗАЗ, - заміна понять. Це не виробництво, а складання і збірка автомобілів з російських комплектуючих. До речі, вони збирають не тільки Рено, а в здебільшого російські ВАЗ, — говорить порталу Gazeta.ua Олег Омельницький, автоексперт, директор компанії "Автоконсалтинг".
Найпотужнішим виробником авто в Україні є підприємство ЗАЗ, де збирають Рено з російських комплектуючих. Кого ще можете назвати із лідерів виробництва авто в Україні?
Ті цифри, які ви бачите, це в більшості випадків саме автомобілі "Лада" російського виробництва. Незрозуміло, чому Україна, яка ввела санкції щодо імпорту автомобілів з Російської Федерації, досі збирає автівки з російських комплектуючих. В чому логіка, якщо держава забороняє, щоб гроші не йшли російським підприємствам. Хтось, користуючись лазівками в законодавстві, завозить машинокомплекти і займається виробництвом. Таким чином легалізує заборонені російські автомобілі. І це зовсім не сприяє розвитку автовиробництва в Україні. Крім того, ця процедура є чимось спорідненим із шиномонтажем, тобто вона не несе ніякої користі Україні. Наша держава ще стимулює це зменшенням податків. Це досить хибна практика називати це виробництвом. Досвід минулих років показує, що збирання шляхом шиномонтажу зовсім не розвиває український автопром.
Якщо порівняти обсяги виробництва в Україні із подібною за площею Польщею, де теж уже немає власних марок. Який потенціал України для виробництва легковиків для свого ринку?
За великим рахунком, потенціал дорівнює приблизно 400 тисячам автівкам, які в нас колись збирали і виробляли 2008 року. Знову ж таки є деяка заміна понять, бо не всі автомобілі мали безпосередньо виробництво. Деякі — це просто збірка і прикручування коліс. Таким чином Україна, маючи три підприємства, які спеціалізуються на легкових автівках, могла виробляти майже 400 тисяч автомобілів. На жаль, внутрішньому ринку зараз стільки не потрібно. Проте їх можна було експортувати.
Польща не має власних марок, але має підприємства інших виробників. Наприклад, Volkswagen і Fiat. Там досить значна кількість автопрому, який виробляє автівки всесвітньому бренду. Українські обсяги дуже малі порівняно, наприклад, зі Словаччиною. Ця країна виробляє близько мільйона автомобілів на рік. Наші декілька штук - це просто крихта в морі. Це набагато нижче за рентабельність виробництва.
Як думаєте, як розвиватиметься автомобілебудування в Україні у найближчі 10 років?
Воно ніяк не розвиватиметься, поки не матимемо умов для його розвитку. Тобто перебуватиме в такому перманентному стані на межі "коми".
Чи є перспектива створення української марки й моделі, як це було із "Славутою" або "Ланосом"?
На жаль, ні. Ми вже втратили інженерний потенціал, який міг би розробляти власні автівки. Тобто наш шлях — це тільки кооперація зі світовими виробниками і розміщення виробництва безпосередньо у всесвітньо відомих компаніях на нашій території. Іншого шляху для України не залишилося. Ми втратили час.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Чого чекати після мінімального ДТП - три поширені несправності
Чому втратили потенціал??
Через несистемність, безглуздість і лобізм окремих груп автомобільних гравців на українському ринку.
Що треба для того, аби в Україні з'явився свій національний легковик?
Дуже великі інвестиції на рівні мільярда доларів. Крім того, повинні бути ринки збуту. Тобто не тільки Україна, а й інші країни, куди б ми могли експортувати автомобілі. На жаль, ситуація з підписанням різних зон вільної торгівлі не сприяє тому, щоб автівки з України кудись експортували. Ми втратили досить великий ринок країн СНД. Найближчі до нас ринки захищені різними митними бар'єрами. Наш шлях — це країни Азії та Африки. Або все ж таки треба пробиватися на європейський ринок.
Чи не може стати переломним для нашої промисловості перехід на електромобілі - щоб одразу запустити тут випуск електромобілів?
Це один із таких шансів, але для цього потрібні інвестиції всесвітньо відомих концернів. Вони повинні принести технології і побудувати на території України виробництво, яке б експортували до інших країн. Україна також не здатна створити власний електромобіль, який би конкурував на світовій арені.
Яка в нас ситуація із вантажівками?
Ситуація дуже погана. У нас їх практично не виробляють після того як збанкрутував КрАЗ і зупинили виробництво.
Які шанси у КрАЗА вижити? Які він робитиме машини?
Шансів дуже мало, бо єдиним шляхом могла бути його націоналізація. Наприклад, як це відбулося з "Мотор Січ". Крім того, фактично держава вже була власником активів КрАЗА. На початку травня ці боргові зобов'язання продали компаніям, близьким до колишніх власників. Тобто він фактично перейшов до тих самих рук, але без боргів. Ситуація така, що колишній власник все ж таки не розвивав підприємство. Воно фактично "законсервоване" на рівні 90-х років. Нових розробок у нього не було. Єдиним шляхом була націоналізація, а потім залучення світового інвестора, який би у співпраці з КрАЗом виробляв сучасні вантажівки на теренах України. Ми все одно будемо бачити, що КрАЗ з кожним роком втрачає конкурентні переваги навіть, виробляючи автівки для армії. Вони вже програвали за своєю якістю близьким аналогічним машинам.
А в "Богдана"?
Там немає виробництва. Підприємство також перебуває в стані банкрутства. Та сама ж причина того, що він заборгував банкам. Тому відбуватиметься його банкрутство і продаж активів.
Яка ситуація і перспективи з випуском автобусної і тролейбусної техніки?
Цей сегмент ще більш-менш живий. У нас функціонує декілька виробництв автобусів і тролейбусів. Є багато ризиків, бо Україна все ж таки купує багато імпортного транспорту. Маючи власні виробництва, ми чомусь надаємо перевагу імпортним. Це призвело до досить скрутного стану власних виробників. Усе залежатиме від того, на яких умовах Україна підпише зону вільної торгівлі з Туреччиною. Якщо це буде безмитне постачання автобусів — то наші виробництва просто "змете" хвиля іноземних конкурентів. Якщо залишаться захисні бар'єри — то можливо автобусне виробництво виживе.
Якою має бути державна політика стосовно розвитку автомобільної промисловості в Україні?
Вона має бути стабільною і далекоглядною. Не такою, якою була в усі часи. Щороку змінювались правила гри. Держава повинна задекларувати, яким чином вона відбудовуватиме автовиробництво. Далі треба зафіксувати ці умови. Вони мають бути незмінними впродовж 10-15 років. Окрім того, країна повинна мати конкурентну перевагу серед сусідніх країн.
Президент України Володимир Зеленський підписав 12 травня Закон "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо справляння податків і зборів, інших обов'язкових платежів, об'єктом оподаткування якими є транспортні засоби" № 1402-ІХ.
Закон тимчасово спрощує механізм розмитнення імпортованих з Європи автомобілів. Так, уживані автомобілі з європейською реєстрацією, яким понад п'ять років, і які ввезені на територію Україні до кінця 2020 року, оподатковуватимуть за пільговою ставкою на додану вартість.
2 
16965
Коментарі