"Інфініті QX60" попереджає про перевищення швидкості

3

Фото: Володимир МУКАН

Новий позашляховик "Інфініті QX60" продають в Україні з минулого року. Пропонують із бензиновим двигуном об'ємом 3,5 л чи з гібридним — 2,5 л.

Автомобіль виглядає гармонійно. Від кутів фар до ліхтарів уздовж кузова йде ребро жорст­кості. Лінія бічного заднього скла перегукується зі згином решітки радіатора. У машини високий дутий капот, передній бампер не випирає. Дах автомобіля — панорамний. На ньому встановлене кріплення для верхнього багажника й антена.

— Це преміальна модель. У ній утілені майже всі напрацювання "Інфініті" за багато років, — говорить представник виробника 34-річний Володимир Іванов. Підводить до білого позашляховика в найдорожчій комплектації "Хайтек" із бензиновим двигуном об'ємом 3,5 л на 262 к. с. Такий коштує 1,747 млн грн. Пропонує на тест-драйв, дає брелок.

Торкаюся металевої хромованої ручки — і спрацьовує центральний замок, відчиняю двері. Салон машини просторий, як у мінівенів. Сидіння, кермо й карти дверей обтягнуті шкірою. На торпедо й центральній консолі — вставки із клена й алюмінію. Ззаду вдосталь місця для трьох людей ростом 2 м. Ноги у спинки передніх крісел не впираються, підлога не має поздовжнього тунелю, тому зручно сидіти по центру. Сидіння можна підсувати вперед й змінювати кут нахилу їхньої спинки. У підголівниках передніх крісел вбудовані монітори, щоб пасажири другого ряду могли дивитися відео. Є панель із кнопками й екраном — щоб вони налаштовували температуру повітря, змінювали гучність музики та вмикали підігрів сидінь.

Багажник "Інфініті QX60" великий — на 1155 л, якщо скласти третій ряд сидінь. У ньому встановлені висувні гачки, кріплення для вантажу. Є розетка на 12 В і спеціальні ніші для зберігання домкрата й компресора. У підлозі — складені спинки двох крісел третього ряду й динамік музичної системи. Запасне колесо прикріплене під днищем.

— У цій машині може їхати семеро дорослих. Це одна з найкомфортніших моделей "Інфініті" для далеких подорожей, — говорить Володимир. Розкладає третій ряд сидінь.

Вони повноцінні за шириною. Мені зі зростом 188 см там не так зручно, як на другому ряду, в стелю впирається голова. Проте нижчим людям буде просторо.

Як тільки пристібаюся паском безпеки, він автоматично затягується. Натискаю кнопку запуску двигуна — й сидіння підсуває мене до керма, а рульове колесо опускається в руки. Воно тепле, має підігрів.

На центральному 7-дюймовому моніторі з'являється відображення машини згори, жовтим виділені перешкоди. Витискаю гальма, переводжу на "Драйв" важіль коробки передач і виїжджаю на вул. Жилянську в Києві. Позашляховик прискорюється миттєво. Контролювати простір навколо допомагає система моніторингу "мертвих зон", радари та чотири зовнішні камери.

Кермо автомобіля точне, що більше розганяюся, то важче його крутити. 7-ступеневий варіатор без ривків перемикає передачі. Переходить із однієї на іншу швидше, ніж за секунду. Руків'я коробки передач приємне на дотик, але його центральна частина зроблена із глянцевого пластика. Цей матеріал легко подряпати обручкою чи перснем на пальці.

Підвіска машини м'яка, як у представницьких седанів. На хвилеподібній бруківці столичної вул. Володимирської позашляховик їде плавно. Звичного для більшості машин тремтіння й різкого погойдування немає. Гальма автомобіля — чутливі. Спеціальна електронна система автоматично ввімкне "аварійку" й зупинить "Інфініті", якщо визначить неподалік перешкоду чи людину.

У місті позашляховик споживає майже 14 л бензину. У економічному режимі — на 2 л менше. Проте тоді й прискорюється гірше — тільки сильно натискаю газ, педаль повертається назад.

На Житомирській трасі випробовую спортивний режим, розганяються до 100 км/год за 8,6 с. Запас потужності авто зберігається і за 150 км/год. На такій швидкості воно добре кероване. Але на панелі приладів з'являється попередження про перевищення допустимої швидкості. Висвічується зображення знака з обмеженням 90 км/год. Якщо весь час притримуватися саме такої швидкості трасою, машина споживає 9–10 л пального.

На ґрунтовій дорозі "QX60" їде впевнено. Як тільки потрапляю на ділянки з піском, автоматично до переднього підключається задній привід. Кліренсу 18,7 см достатньо, щоб їхати коліями чи виїжджати на невеликі схили.

Машина проходить 70-сантиметрові калюжі з грязюкою

— QX60 найкраще підходить для міжміських поїздок. На трасі йде, як корабель. Якщо якісь вибоїни і є, то їх майже не відчуваю. Коли їдемо до Києва, вмикаю круїз-контроль і лише підрульовую. За потреби машина сама збавить швидкість, коли трохи заїду за свою смугу, видасть сигнал. Втомлююся після дороги в такій машині удвічі менше, ніж коли їздив на "Тойоті Прадо", — говорить львів'янин 43-річний Олександр Данилюк. Проїхав на "Інфініті" 38 тис. км за сім місяців. Це службове авто, возить ним власника меблевої фірми. — Пересувався нею і по бездоріжжю, машина проходить 70-сантиметрові калюжі з грязюкою. Але ця модель не для таких поїздок. У неї низькопрофільна гума. Каменем легко зіпсувати диск, звіс переднього бампера для бездоріжжя низький, його нескладно пошкрябати.

×