У селі Прохорівка Канівського району зводять базу відпочинку — на 9 га землі у лісі біля Дніпра. У ЗМІ з'явилася інформація, що забудовники захопили землю і без дозволів почали вирізати ліс.
Прохорівка за 18 км від Канева. Більшість людей доїжджає власним транспортом, автобус курсує раз на день. У селі близько 300 місцевих, а будинків дачників — 480, живуть переважно кияни. Працює шість баз відпочинку, збудованих у 1960-х. Щороку від оренди землі сільрада отримує 180 тис. грн. З усіма базами укладений договір про вільний доступ місцевих до Дніпра.
На території новобудови стоїть вагончик для охорони, сарай з інструментом, поряд міні-екскаватор, вантажівка, складені зрізані дерева. Здалеку видно два будинки з білої цегли.
— Тут працюють місцеві. Зимою просіки зробили, а весною почали будувати, — розповідає охоронець Іван, 51 рік. — Люди трохи сердяться, бо викорчуваним корінням перегородили шлях попід Дніпро. Але це тимчасово, пеньки вивозять. Але там, де земля, то завжди воно діло скандальне. Хто побачив, є повод ажіотаж піднять. Нам же газ провели за це. Які можуть бути претензії?
Будівництво законне, пояснюють у сільраді. Землю виділили 2007-го за умови, що власники спершу газифікують село. Газ провели 2011 року. Селяни платили лише за підведення до будинку по 3500 грн, дачники віддавали по 5500.
— Сесія надала ділянку більшістю голосів взамін на газифікацію. 100-метрову зону біля Дніпра забудовники обіцяють не чіпати, — розповідає депутат сільської ради 32-річна Оксана Свириденко. — Спершу люди бунтували. Бо була обіда: земля Прохорівська, а гроші на газифікацію ділять на два села — тобто ще й на Сушки, що належать до Прохорівської сільради.
Сільський голова Віталій Дошка, 44 роки, працює у Прохорівці другий термін.
— Як тільки став головою, намагався вирішити проблему газифікації. Газопровід коштує 3,7 мільйона гривень. Постало питання інвестора, з'явилися ці підприємці. Ділянки їм наділили відповідно до розпорядження Канівської райдержадміністрації. Вони допомагають — дали гроші на ремонт ФАПу, амбулаторії, купують подарунки учасникам війни. Дуже порядні бізнесмени.
Будують спортивну базу — із рестораном, дитячим кінотеатром, фітнес-клубом та спа-салоном. Зведуть будиночки на 40, 50, 70 "квадратів", 50-метровий басейн для тренування олімпійської збірної і два менших, дитячих.
Віталій Дошка сідає до стареньких "жигулів", їдемо на пляж. Минаємо бази відпочинку — "Комсомольську", "Сонячну", "Автомобіліст". Через кожну можна вийти до води.
— Пляжі всі в оренді. Якщо директори перестануть пускати туди людей, розірвемо договір, — каже Віталій Григорович.
Йдемо до води. Чистий пісок, є пункт рятувальників. На березі відпочиває понад 200 осіб.
— У нас тут бабушки и дедушки живут, — говорить Надія Прокоп'юк, 52 роки. На місяць приїхала у Прохорівку з Москви. — Нам Україна подобається. З одного боку Дніпро, з другого гори. Ходимо відпочивати на "Сонячну", там чистіші пісок і вода.
— Cкільки база існує, ніхто нікого не виганяв. 100-метрова зона має бути доступна всім. Місцевим вхід завжди вільний, а приїжджі приходять, то ми ж паспорти не перевіряємо, — розповідає начальник бази відпочинку "Сонячна" 64-річний Володимир Копивов. — Єдине, що забороняємо — машинами на територію заїжджали.
Проходимо повз хату 63-річного Анатолія Панченка. Він роздягнений до пояса, ховається від сонця на ґанку.
— Якщо ці державні бази приватизують і вхід закриють, тоді люди збунтуються, — каже. — Проти кого я буду воювать? Тут такі люди, що в них і вертольоти, і самольоти, і гранатомьоти. Це все одно, шо пісять проти вітру, — на його очі навертаються сльози. — Колись тут все було: і бобри, і риба.
У селі працює пошта, амбулаторія, кілька магазинів, є церква.
3,5 кілометра вільного берега для відпочинку є в селі Прохорівка. Купатися там заборонено через течію й перепади глибин. Але люди приїздять із наметами. Знак про заборону викорчували наступного дня після встановлення.
10 причепів сміття вивозить із прибережної смуги сільський голова щороку навесні.
800 доларів коштує сотка землі у Прохорівці.
11 
1
Коментарі