Майже два роки Уманський державний педагогічний університет ім. Павла Тичини очолює Наталія Побірченко. За такий короткий проміжок часу їй вдалося вивести заклад на новий якісний рівень. Минулого навчального року університет увійшов у першу п'ятірку вищих навчальних закладів країни, які виконали державне замовлення.
Із Наталією Семенівною зустрічаємося 29 лютого в її кабінеті у центральному корпусі університету на вул. Садовій, 2. І в приймальні, і в кабінеті багато живих квітів, сучасний дизайн.
— 24 лютого університет пройшов акредитацію на засіданні Державної акредитаційної комісії Міністерства освіти і науки, молоді та спорту, яку проходять усі вищі навчальні заклади кожні п'ять років, — розповідає. — Ми підтвердили свій статус найвищого четвертого рівня акредитації. Я відчувала і зараз постійно відчуваю підтримку своїх помічників, заступників та всього колективу. Кожне досягнення університету — це не тільки моя праця, а й клопітка робота всього закладу. Під час минулорічної вступної кампанії, коли деякі навчальні заклади скорочували держзамовлення, ми навпаки — збільшили його на 20 відсотків. Є цілі вчительські династії, які випускалися у нас. І батьки привозять своїх дітей знову до нашого університету.
Цього року в університеті відкриваємо багато нових спеціальностей, актуальних на ринку праці, — "соціальна робота", "готельно-ресторанна справа", а також магістратуру зі спеціальностей "управління навчальним закладом", "педагогіка вищої школи" та "українознавство". Крім того, студенти тепер зможуть пройти військову підготовку та отримати звання молодшого лейтенанта. З 1 квітня розпочинаємо навчання студентів нашого університету з військової підготовки на базі Військової академії Одеси, а з 1 вересня — у Сумському національному університеті.
Ректор дбає і про комфортні умови навчання та проживання студентів — приємно поглянути на оновлені після ремонтів гуртожитки і навчальні корпуси.
— Щоб забезпечити якість навчання, потрібно створити певні умови для студентів — гарні аудиторії, зручні меблі, облаштовані гуртожитки. Тільки тоді можна вимагати якісних знань. Цей рік у нашому університеті оголосили роком гуртожитків.
Наталія Семенівна переконана, що атмосфера в колективі впливає на роботу кожного. Тому обов'язки розподіляють так, щоб кожен виконував ту роботу, яка йому ближча до душі.
— Коли праця приносить задоволення, людина працює з радістю і може реалізувати себе на всі 100 відсотків, — говорить Наталія Побірченко. — Для нас головне — наші студенти. Ми працюємо для студента, а не студент для університету. Для кращої взаємодії зі студентами я навіть зареєструвалася у соціальних мережах. Студенти можуть залишити мені там повідомлення чи написати листа на електронну пошту. Спочатку ставилися обережно, питали чи це дійсно я зареєструвалася, чи хтось використовує моє ім'я. Зараз студенти вільно пишуть про свої проблеми або будь-які інші питання. Я заходжу на сторінку майже щодня. Є такі питання, що молоді люди їх і не піднімали б напряму при зустрічі.
Стала однією з найяскравіших постатей в українській освіті
Наталія Побірченко — доктор педагогічних наук, професор, член-кореспондент Національної академії педагогічних наук України. Автор понад 150 наукових праць у галузі історико-педагогічних надбань українського народу. За опитуванням найпопулярнішого тижневика серед освітян "Освіта" серед відомих імен, визнаних кращими освітянами року, Наталія Семенівна стала лауреатом відзнаки "Лиш Храм збудуй" за подвижництво у реалізації масштабних проектів педагогічного краєзнавства та впровадження інтегративних форм співпраці технічних і гуманітарних внз.
— Робота ректора нелегка. Вільного часу і раніше було небагато, а зараз я про це можу лише мріяти. Проте у мене вся сім'я — науковці, тому сприймають із розумінням. Моє захоплення — робота в архівах. На вихідних або ж коли є вільний час намагаюся попрацювати з архівними документами. Цікаво знаходити щось нове, ще не досліджене, — каже Наталія Семенівна.
2 
1
Коментарі
3