У неділю близько 15.50 у дворі будинку на вул. Горького, 30 в Умані стоїть водовозка жовтого кольору із написом "Вода питна". Внизу цистерни кран, з якого вода тече в алюмінієвий бідон.
— Набираю 50 літрів, на родину вистачає, — каже 53-річний Роман Катрич. — У крані пити воду не можу, миємо посуду нею і стіраємо. А цю можу пити сирою. Жінка їжу варить на ній.
У дворі по вул. Ломоносова, 10 на машину чекають уже близько 15 осіб. Без черги проходить мати з коляскою. Дає дві пляшки.
— Дитині на ній варю.
Воду із свердловини у селі Ладижинка за 30 км від Умані привозить підприємець Олег Степанюк.
— Вода у трубах почасово, і якість проблемна, — каже Олег Степанюк. — Розклеїв оголошення з графіком роботи, так щоб людям було зручно брати воду. Чистю цистерну кожні два тижні. У санстанції купую спеціальні таблетки.
Позаду на цистерні наклеєні висновки уманської районної санстанції, ціна за літр — 45 коп., та графік роботи.
— У Ладижинці єдиний комунгосп при сільраді, що має дозвіл на продаж води. Щомісячно вода у свердловині досліджується. Вона відповідає гостам, за показниками дуже хороша. Нітрати в нормі, — каже Любов Щербань з уманської санстанції.
2 
1
Коментарі
1