Губернатор області Сергій Тулуб, 59 років, пов'язує себе із селом Богуславець Золотоніського району. Тут поховані його баба й дід, живе рідний дядько Федір Тулуб.
До села доїжджаю рейсовим автобусом Черкаси — Богуславець. Квиток коштує 17 грн. Бус їздить тричі на день. Раніше — двічі, та після того, як село відвідав губернатор, місцеві попросили про ще один рейс. На в'їзді до населеного пункту — нова дорога. Її зробили теж за сприяння Сергія Тулуба. Дорогою до центру два зарослі ставки. Загалом їх у селі три. Жоден не орендують.
Край села магазин "Крамниця". На більшості товарів є бирки "Товар Черкащини". Навіть на апельсинах і лимонах.
— У нас село процвітає, бо є робочі місця, — каже продавщиця, на бейджику ім'я Любов Іванівна. — Дехто каже, що у нас усе добре, бо Тулуб тут виходець. Та ми й до Тулуба жили. Люди зарплати получають, купляють усе: ковбасу, крупи. Спиртне рідко — алкоголіків немає.
— Звичайно, він поміг нашому селу — будинок культури, школу, спортивний майданчик, — додає її напарниця. — Але наше господарство "Прогрес" діюче. І магазини були — може, шо не такої красоти.
У центрі села — будинок культури. Біля нього зустрічаю бібліотекаря 42-річну Ніну Калину. Вона клеїть оголошення про показ кінокомедії "Что творят мужчины". Вартість квитка — 5 грн.
— Відколи зремонтували клуб, то їздить кіномеханік із Золотоноші, — розповідає. — Зранку косили біля ставка, потомилися й руки болять. Чистимо територію, бо будуть пляж робити.
Запрошує до клубу. Біля дверей розклад роботи трьох гуртків: фольклорного, хореографічного та вокального. Працює бібліотека. У концертному залі нові підлога, стільці, штори, вікна, під стінами — обігрівачі.
— Ремонт був три роки тому. Раніше вікна завішені були ганчірками, — згадує працівниця. — Тепер постійно концерти проводимо, а то ж нічого не було. Як у розвалищі щось робити? Тепер село сходиться — нема де стати.
Усі вулиці в Богуславці асфальтовані, біля будинків обкошено. Двори доглянуті, більшість парканів металеві. Майже на кожному подвір'ї є клумба. По селі багато лип. Занедбаних помешкань немає. У центрі хати тільки перепродують. Ціни від 50 до 100 тис. грн. На околиці можна придбати і за 30 тис. Загалом живуть 850 осіб.
— Ми не користуємося пільгами, як ви думаєте. Усе маємо за рахунок праці, а губернатор сюди їздить у гості як фізична особа, — говорить сільський голова Віктор Головко, 48 років. На посаді з 2006 року. — Звертався до нього тільки раз, щоб клуб зробив. Коли вперше приїхав у село, завів його туди. Мене багато хто відмовляв, казали, що краще не показувати. Трохи й мені попало за такий стан. Але після того відремонтували за два місяці. Єдине — швидше все з місця рухається, коли знають, що Богуславець.
Із 2007-го будують церкву коштом директора місцевого товариства "Прогрес" Василя Лисенка. Підприємство розводить худобу та свиней, вирощує зернові. Працюють 170 людей.
Дорогою біля церкви веде велосипеда Петро Головко, 51 рік. Працює слюсарем на фермі.
— Іду з роботи, зайшов до подруги, а вона подарила помідори. До Тройці можна садити, — розказує, поправляючи розсаду в сумці, почепленій на кермо. — Нам сімпатізірує Тулуб. Нравиться, шо він інколи сюди приїжджає і всі бігають, як руді миші: замітають, стрижуть траву.
Дядько губернатора Федір Тулуб, 78 років, живе край вул. Максимовича. Двір огороджений зеленим металевим парканом. Будинок із білої цегли накритий червоним шифером. Поряд сарай з погребом. У господарстві тримає козу і трьох курей. Біля хати 10 соток городу — огірки, капуста, помідори, полуниця. Росте виноград.
— Сергій каже мені: "У дворі ви — дядько, а я ваш племінник, а на вулиці я губернатор", — говорить Федір Іванович. — На "ти" з ним можу поговорити, коли один на один. До мене не звертаються з проханнями до Сергія, знають, що в нього є гаряча лінія — туди дзвонити.
Запрошує до хати. Там нові меблі, шпалери.
— Останній раз приїжджав на поминки. Для нього це дуже рідні місця — кожне літо після першого класу він приїжджав до бабулі в село, — розповідає дружина 76-річна Валентина Тулуб. — Як міністром робив, то частіше приїжджав. А зараз каже: у мене все розписано на рік уперед, і я не можу нікуди відлучиться. Дуже преклоняється перед своїм родом. Ніколи не попереджає про приїзд. Коли проїжджає Богуславець, не минає кладбища: кладе там рози, і ми вже потім можемо побачити, що Сірьожа був. Я ось лежала два рази в лікарні, мене провідувала його жінка. Вона знала, що Федір Іванович тут сам, так кілька разів бувала, щоб їсти приготувати. Недавно приїжджала до нас зі своїми внуками з Донецька.
Господиня заводить до спальні. Тут три фотографії губернатора. З-за шафи дістає велику картину "Карпати". Це останній подарунок племінника.
— Він нам може все подарувати. Якось зайшов у хату, побачив старенький телевізор. На другий раз приїздить і заносить новий, — додає Валентина Тулуб, наливає мені чашку вишневого компоту. — Ніколи без подарків не приїжджає. Дідові гроші дає.
15 дітей народилися в селі Богуславець торік. До дитсадка ходить 31. Планують відкривати ще одну групу. В школі навчаються 96 учнів.
2400 гривень зарплати отримує сільський голова Богуславця.
2 
1
Коментарі