"Сміття несемо додому"

 

Черкасець 37-річний Олександр Мосенко сортує сміття понад п'ять років. Окремо складає харчові відходи, папір, скло і пластик.

Зустрічаємося біля будинку на вул. Героїв Сталінграда. Мешкає у трикімнатній квартирі з дружиною та трьома дітьми. Сміття складає у коридорі й кухні.

— Ось тут я збираю газети, — показує на нижню шухляду трюмо у коридорі. — Коли назбирається достатньо, здаю на макулатуру. Останній раз здав 10 кілограм.

Йдемо на кухню. У кутку стоїть коричневе пластикове відро з кришкою.

— Це для продуктових відходів. Раніше воно було сховане, але у шафці місця замало, то вже виставили так. А в тумбочку складаємо посортоване, — каже Мосенко.

Відкриває двері шафи на кухні. Там стоять два відра — чорне з поліетиленовим пакетом, у якому обгортки від солодощів, й біле з пластиковими пляшками.

— В основному я збираю пластик. Але на контейнері для роздільного збирання сміття написано, що можна все викидати, то я сюди й упаковку кидаю, обгортки, кульочки. Кладу також металеві банки, кришки, іграшки поламані пластикові, може й дрібне скло впасти. Щоб пляшки займали менше місця, жмакаю їх, — говорить Олександр і скручує пляшку. Вкидає у відро. — Тут ще зберігаю лотки із пінопласту. Скляні пляшки просто у тумбочці ставлю, а тоді виносю окремо.

Ідемо на балкон. З вікна видно чотири чорні контейнери для загального сміття, праворуч стоїть жовтий для пластику, скла й паперу, ліворуч — сітка для пластикових пляшок.

— Насортую, тащу оці пакети, підходжу до контейнерів, а біля них наскладано все, що завгодно. Думаю, що один я, наче дурень, роблю це сортування. Основна маса сипле все в один. Але ж сітка для пляшок стоїть давно, мабуть, років 10, можна ж було звикнути, — говорить Олександр.

Мосенко сортує сміття і на роботі. Працює інженером в "Укртелекомі".

— Навіть талончики від маршрутки викидаю у спеціальну коробочку. Якщо йдемо у місто на якесь свято, сміття несемо додому, аби викинути в той контейнер, що треба. Діти це сприймають як даність, наче так і мусить бути.

×