У Кам'янці з 4 червня немає мера. 59-річний Володимир Тірон подав заяву з проханням звільнити його з посади. Відтоді обов'язки мера виконувала секретар міськради Віра Мушта, 53 роки. На останній сесії вона склала повноваження, секретарем обрали комуніста 53-річного Володимира Табурця.
— Грошей не виділяють, а тільки підвищують за свєт, воду, — каже Василь, 59 років. Потирає руки об брудні джинси. Сидить із товаришем на лавці під міськвиконкомом 1 серпня зранку. — Усе, що працює — РЕС, газ, водоканал і бєлий дом. Проїдьтеся Кам'янкою і подивіться, як у нас повиростали аптеки, магазини, банки, спілки й більше нічого.
Запитую, чи вважають колишнього мера корупціонером.
— Тірон — корупціонер? — хмурить чоло Василь.
— Та всі вони там такі, — підтакує чорнявий товариш.
— Поробив у нього всього-навсього півтора місяця. І він непогано людям платив, просто невгодний комусь був та й усьо, — заперечує Василь.
О 10.00 у міській раді нового керівника ще немає. Із працівників — секретар, бухгалтери й заступник мера Сергій Чередніченко, 36 років. На цій посаді працює з 2010 року. На останніх виборах балотувався на мера, посів друге місце після Тірона.
— Поки що місто двигається по накатаній, — каже, стишуючи музику на колонці. — Зараз стоїмо на порозі опалювального сезону. Ситуація складна. Наше підприємство "Кам'янкатеплосіті" майже банкрут. За використаний газ має сплатити мільйон 910 тисяч гривень, а жителі винні мільйон 200 тисяч. Тобто 700 тисяч немає. Цей рік дуже важкий по бюджету. На забезпечення садочків держава не додала нам 730 тисяч. Із трьох дитячих садків коштів дали тільки на два. На третій квартал грошей узагалі немає.
Секретар Володимир Табурець призначає зустріч на другу дня. Він — пенсіонер, працював начальником ДАІ в Кам'янському районі. На виборах мера посів четверте місце.
— Найперше, є проблема із транспортним сполученням: немає громадського транспорту. Місто розкидане на 6-8 кілометрів. Пенсіонер не може платити за таксі 25 гривень. Планів багато, але карт не розкриватиму, — каже.
Перед в'їздом у місто кладуть асфальт. По обіді працівники відпочивають на траві. Асфальтоукладальник Петро Алєксандров їсть варене яйце з огірком. У лоточку — шматок сала, три варених яйця, помідор.
— Ану, скажіть мені, хто такі спонсори? — 60-річний Петро Миколайович показує на бігборд, де працівники школи дякують місцевим підприємцям за зміну системи опалення в навчальному закладі. — Це вори в законі. Накрали в нас, а тоді дають дві кирпичини на школу і розказують, які вони хароші. От наш спонсор Тірон одолжив "Уманьавтодору" 200 тисяч гривень, а ми з апрєля зарплати не бачимо.
Запитую, як живеться без мера.
— Якби ще й президента не було, — сердито відказує чоловік.
— Шо з мером, шо без нього, — каже майстер Павло Миколайович.
— Я підтримаю любого мера, незаплямованого комуністичною грязью, — каже Алєксандров. — Мер хоч би і був ідеальним, то тут він не виживе. Тірона мером вибрали, бо бив по болючому: на кладбище дорогу зробив, по вулицях фонарики поцепив. Бабка йшла по вулиці, споткнулася, упала, а тепер уже ліхтар — бачить і думає, який же хороший Тірон. Така система.
3 
1
Коментарі