За 43 роки знаю, хто яку книжку читав

 

У селі Павлівка Друга — найменша бібліотека в Тальнівському районі. У селі — 57 жителів. Ще 12 осіб живуть на хуторі Кобиляки. Бібліотекар Олена Багрій працює на посаді з 1969 року.

До Павлівки їдемо півгодини. Сільський клуб і бібліотека знаходяться в долині між двома горбами. Двері клубу відчинені. 61-річна Олена Павлівна запрошує всередину. В приміщенні значно холодніше, ніж надворі.

— На вулиці потепліло, а в нас досі мороз стоїть, — усміхається. — То я двері відчиняю, щоб трохи тепла зайшло.

Бібліотека поміщається в одній кімнаті. Праворуч на столі лежать нові видання, що надійшли за останні кілька років. На видному місці — грубелезна "Історія села Криві Коліна". Книжка у твердій обкладинці з кольоровими фото важить 3,5 кг. Поряд — "Золота Підкова Черкащини". На полиці ще одна новинка — російськомовна книжка "Бабий Яр".

— Про Бабин Яр недавно получили, — каже Олена Павлівна. — Всього маємо 4840 примірників книжок. Виписуємо районні газети "Колос" і "Колос Тальнівщини", обласну "Нову Добу", та ветеранський "Киевский вестник". Ще орендар Іван Кіндратович передплатив журнал "Отдохни".

Питаю, чи часто селяни беруть книжки.

— По-всякому буває. Інколи за день ніхто не прийде, інколи троє-четверо зайдуть. А частіше я сама беру книжки та й розносю по своїх людях. За 43 роки знаю, хто яку книжку читав. Ніколи не траплялося, щоб принесла вже читану. В основному читають про війну: беруть Івана Стаднюка, мемуари Федорова та Жукова. Це — найпопулярніші. Як в університетах починаються канікули, то інколи заходять студенти. Беруть старі підручники, щось там знаходять.

Сидимо годину. Більше не витримую, йду надвір грітися. Олена Павлівна запрошує додому попити чаю. Двері клубу не зачиняє. За півгодини виходимо надвір. Біля дверей бібліотеки чекає студент 18-річний Максим Білий. Приніс тоненьку синю книжку про Українську Повстанську Армію. Нового нічого не бере.

Олена Павлівна пропонує розвезти книжки і періодику у хутір Кобиляки. Бере із собою кілька старих видань. Їдемо машиною 2 км вкритою снігом дорогою. У хуторі йдемо до 74-річної Ганни Довгань. Жінка порає біля корови.

— Нашо бабі ті книжки? — питає. — А газетки візьму, почитаю.

Ще кілька газет та журнал бере сусідка Валентина Труляєва. Розпитують Олену Павлівну про сільські новини.

— Маю півставки бібліотекаря, — розповідає дорогою назад Олена Багрій. — Отримую 560 гривень зарплати. А з Нового року, кажуть, закриють нас узагалі, бо в бюджеті грошей нема. Не уявляю, як у селі житимемо: школи нема, магазину нема, а тепер ще й бібліотеку закриють.

×