"Фашизм" походить від італійського fascio, fascismo, — зв'язка, об'єднання. Жмут прутиків — фасція був символом системи влади в Давньому Римі. Потім відновився в Італії на політичному рівні. Далі, з руки радянської пропаганди, так почали називати солдатів вермахту — "немецко-фашистские захватчики". Хоч вони й були націонал-соціалістами.
Тепер наша влада проводить "антифашистські марші". Відтепер "фашисти" — це ті, кого не люблять "регіонали" і їхній папа. Саме таке формулювання міністр освіти має внести в шкільні підручники. Як казав автор соціальних антиутопій Джордж Орвелл: "Історія змінюється постійно".
— А кого "регіонали" не люблять? — запитає школяр.
— Усіх, хто вживає словосполучення "злочинний режим" і кидається сніжками, — має відповідати вчитель. — Бо сніжечкою заліпили по голові їхній тьоті. Це і є фашизм. А те, що тьотю Юлю заліпили за ґрати, — це рішення незалежного українського суду.
Влада — це не тільки можливість безкарно бити мітингувальників по голові, а й називати речі чужими іменами. До наших "покращувачів" із цього користувався Сталін. Коли треба було саджати більшовиків — називав їх "троцькістами". Публіка виходила на антитроцькістські мітинги й отримувала за це додаткові продпайки. Коли треба було нищити українців, їх називали "куркулями-саботажниками". Себто мітинги проти "саботажу куркулів" проводили в Харкові задовго до теперішнього градоначальника Кернеса.
Усю здорову логіку, яку не добив Сталін, зараз кінчає постмодерн "Регіонів". У них предмети та їхні назви живуть окремо. Тому марш — улюблене дитя фашистської пропаганди — в сучасній Україні став антифашистським заходом. Запроторити всіх опонентів до тюрем — антифашистська політика. Розкрадання на тендерах — антифашистська економіка.
2 
1
Коментарі
1