Уявіть, яка була б тиша, якби люди говорили тільки те, що знають. Знання дають відвагу, так вважалося віками. Сьогодні, здається, навпаки. Ворони літають у чужі хороми. Кобили забувають, де їм брикати. Із сокирою лізуть туди, де пила не була. Можна ні сном, ні духом не знати предмета розмови. А зубок до хліба знайдеться — і говори як шовком ший. Хай у тебе заскок у голові, хай для тебе ні аза, ні буки про те, що ганиш, хвалиш, відстоюєш чи побиваєш, ти — на коні, бо не мовчиш. Будиш тишу й не даєш спокою ні собі, ні людям.
Тиша в Україні не вигідна. Кажуть, вона потрібна для грошей, але то не про нас сказано. В Україні великі гроші робляться якраз під шум і гам про все на світі, а найперше — про боротьбу з корупцією. Всі великі шуми в Україні виникають тоді, коли влада хоче нагуляти сала або нагодувати народ полов'яним хлібом. Пам'ятаєте початок "реформ" Яценюка? Підняли податки й тарифи до небес — і куди те все? Ахметову з компанією олігархів в офшори, у народу — вивітрили кишені й гаманці.
Язиком вихати — не ціпом махати. А щоб вихати — не обов'язково знати. Розенко багато чого не знав у медицині й культурі, але до їхнього "реформування" прилучився. Наговорив стільки про чудові зміни, які він затіяв у пенсійній справі, а хто тепер за все те розплачується? Ті, хто будував державу для таких нероб і балакунів, як зрослий у Кончі-Заспі Павло? Чи його колежанець з уряду Кириленко? Свій тягар не тягне, кожна ручка собі панночка? Із чиїм там писком у пшеничне тісто?
Звичка до тарараму й колоту естафетою передалася і новій правлячій команді.
Зеленський через ролик звернувся до держав Будапештського меморандуму (договір 1994 року, за яким Росія, США й Велика Британія дали Україні гарантії територіальної цілісності взамін на ядерне роззброєння. — ГПУ) долучитися до "нормандського формату" (переговори за участю України, Франції, Німеччини, Росії. — ГПУ) з урегулювання війни на Донбасі. Така ідея може бути. Але не роликами її досягають, а серйозною роботою дипломатів. Тут не той випадок, що якщо не коваль, то й рук не погань. У команді є серйозні дипломати. Вони не могли зупинити невдалий піар звиклого до шарварку шоумена? Грати в довгої лози в дипломатії не заведено. Багато галасу знічев'я не ознака політичної мудрості. Мова ж не про посадову особу, а про Україну як державу.
А ми — держава чи боргова колонія? Які б серйозні документи, реформи не задумувалися в Україні, навіть ухвалення державного бюджету відбувається тільки в останню чергу у Верховній Раді — за Конституцією, найвищому законодавчому й представницькому органі України. Фактично ж без Міжнародного валютного фонду та європейських інституцій він фікція. Правлячі зайдиголови нав'язали Україні такі борги, що з них не вилізуть і наші внуки. Нові шаленці при кермі йдуть тим же шляхом. Бюджет малюють нібито у Кабміні й Верховній Раді, насправді ж його лекала — у Вашингтоні та Брюсселі.
Вражає в цій ситуації бундючна позиція нової команди. Мовляв, у неї більшість у Раді, отже, все буде розв'язано. Що — розв'язано? Запрацюють загиблі заводи? Великий бізнес піде із влади, якщо в Раді — його емісари? Зникнуть монополії, що видоюють бюджет і гаманці громадян? Борги випаруються й настане світове прощення України, яка воює? До речі, хто з ким воює, світ розуміє? Європа бере російський газ через північні газогони. Наша труба ось-ось спорожніє. Що може поправити бундючна більшість? У нас є уряд високих професіоналів і переговорників, що можемо спокійно пережити зиму і звільнитися від тарифоціномору? У нас така надійна банківська система, яка щось гарантує і дбає про людей?
Щоб чоловіка пізнати, з ним треба горнець солі з'їсти. Стільки солі Україна із Зеленським не з'їла і не з'їсть, бо не в ньому одному заковика.
За гамом і тарарамом за всі роки нібито незалежності не сформувалося здорове чиновницьке професійне ядро державників, не кажу вже про політиків. Хто тільки не брався й не береться за приватизацію. Зараз кинуто клич хапати все, що стоїть і лежить. Робилося ж і робиться все навпростець і через діряві кишені. Ось і маємо неефективну руїну з ефективними власниками. Боюся, що після нової приватизації заболять і голови.
І не шукайте після всього винного. Наш Дмитрик хитрик, курку з'їв, а каже — кудись знялася і полетіла. Летимо ось уже який рік у прірву, у якої, здається, немає дна. І що, хтось за це відповів? Не треба ілюзій, що буде краще. Буде, як є. Обіцянок багато, ждаників ще більше, наказали всього-всього — а взяли та й не зав'язали. А без зав'язки що буде? Все розсипається — і не збереш до торби бліх розпужаних. Торбешники ж ми, забули?
3 
1
Коментарі