У Лондоні помер російський олігарх 67-річний Борис Березовський. Основна версія поліції: 22 березня він наклав на себе руки — повісився. Березовського можна вважати одним із головних архітекторів олігархічної системи управління, яка панує в Росії та Україні, розповідає гендиректор телеканалу ТВі Микола Княжицький, 44 роки.
— Ця олігархічна модель прогресивніша, ніж радянська тоталітарна диктатура, але набагато гірша від демократії, — каже Княжицький. — Це тупикова гілка розвитку, з якої, наприклад, країни Латинської Америки ніяк не можуть вийти 100 років. На жаль, Березовський був тією людиною, що заводила всіх нас у цю систему. І він був схожий із тим-таки Романом Абрамовичем, Михайлом Ходорковським, рештою крупних бізнесменів. Принаймні на ранньому етапі. Потім їхні шляхи розійшлися.
У 1990-х зв'язка з колишніми партійними чиновниками, які хотіли перетворити комуністичні кошти на свої власні, допомогла Березовському стати олігархом. Багато розумних людей, що не думали про суспільство, створили систему, яка працює на їхнє збагачення. Водночас вона не давала розвиватися суспільству. А воно було ослаблене, та й зараз таким є. Тому не змогло опиратися олігархічній моделі.
Борис Абрамович підтримував Путіна, бо мав конфлікт із Володимиром Гусинським, іще одним медіамагнатом і своїм суперником. Думав, що можна буде гратися у "тверду руку". Що Путін відбере активи у його суперника, і все буде гаразд. А вийшло, що Березовський фактично подарував трон Путінові, повіривши, що той і домовлятиметься з ним. Тоді як каґебістові Путіну не потрібен був ляльковод.
Влада завжди сильніша за гроші. І дуже складно, не маючи противаги, на особистих домовленостях цю владу контролювати. Путін пішов із Березовським на конфлікт, і той змушений був залишити Росію. Тривалий час іще був співвласником російської газети "Коммерсантъ". Але 2006-го він її продав і більше на медіапростір тут не впливав. Хоча у Європі мав стосунки з медіамагнатом Рупертом Мердоком і через нього намагався діяти на медіа в Євросоюзі й США. Останнім часом чимало писали про його борги. Проте Березовський був достатньо заможною людиною, щоб жити в достатку і про гроші не думати.
Він фінансував в Україні чимало громадських організацій. Кілька разів стверджував, що давав кошти на помаранчеву революцію. Не можу цього підтвердити чи спростувати. Роман Безсмертний (2004 року керівник виборчого штабу кандидата в президенти Віктора Ющенка. — "ГПУ") каже, що Березовський оплачував обігрівачі для протестувальників на Майдані. Але тут треба сказати, що інтерес олігарха до України був суто бізнесовий, а не якийсь філантропічний чи демократичний. Як один з її спонсорів він очікував, що зможе впливати на українських політиків. І, звісно, поповнювати свої обігові кошти через участь у приватизації в Україні. У середині 2000-х цікавився, зокрема, Укртелекомом. Але нічого з цього не вийшло — здебільшого через українську сторону. Далі він, напевно, зневірився в українцях і проектів тут не робив.
2 
1
Коментарі