Днями мав три різні зустрічі: з двома столичними юристами та дрібним бізнесменом із прикордонного містечка на Львівщині. Говорили про різні речі, але коли заходило про роботу, кожен запевняв, що особисто відчуває централізацію корупційної ієрархії в державі. Не знаючи одне одного, наче змовившись, говорили про одне і те ж.
Раніше вирішити питання в судах чи на митниці за гроші міг майже кожен. Зараз усе набагато складніше, кажуть співбесідники. Не тому, що перестали брати. Ніхто й не планував навіть зменшувати таксу. Корупційна машина віднедавна має чітку ієрархічну модель: питання у відомствах "рішають" лише ті, кого уповноважили згори. Значно складніша процедура виходу на "рішал" викликає природне роздратування звиклої до хабарництва спільноти: витрати ті ж, а вийти на потрібну людину важче.
Сенс таких змін для владних верхів має матеріальний вимір. Потоки хабарів, що раніше перерозподілялися на середній і нижній чиновницьких ланках, тепер по-максимуму повинні дістатися владним небожителям. Виходить, якщо будуємо авторитарний централізм, то в усьому.
Як опонента нинішнього політичного режиму, мене така тенденція тішить. У своїй жадібності влада прагне вичавити якнайбільше. Таким чином ситуацію доведуть до межі. Цілком закономірно, що проти верховних правителів ополчається ціла армія невдоволених низових чинуш, які заради хабарів і влаштовувалися на держслужбу. Тепер вони лише статисти, повз яких гроші йдуть у високі кабінети. Обділені хабарники поповнюватимуть армію противників владної кліки й розширять наступальні порядки опозиції. Врешті-решт, хвиля соціального невдоволення прорве греблю і в сфері розподілу корупційних благ. Однак це лише перший крок до реальних змін.
Спостерігання за безладом в Україні переконує: на цій землі не буде зрушень без подолання ключової проблеми — корупції. Які цікаві реформаторські ідеї не виникали б, які світлі голови не несли б їх, прогресивне приречене на поразку в тотально враженій хабарами, "відкатами" та лобіюванням системі. Це стосується і освіти, і медицини, і війська, і всього іншого.
Першим успішним керівником України стане той, хто прийде до влади з дієвим планом боротьби з корупцією. І найголовніше — матиме внутрішнє переконання втілити задумане. Усе інше — це словесне лушпиння. Антикорупційні заяви обох президентів Вікторів і екс-прем'єра Юлії також порожні балачки, бо розходяться з їхніми справами.
Реальний успішний приклад поруч у Грузії. Михайло Саакашвілі реалізував політичну волю патріота. Кілька років справжніх реформ — і з країни реактивними темпами вичавлюється кримінал. Корупціонерів виловлюють, як клопів, злочинці втікають до сусідніх країн, а в Грузію йдуть інвестиції.
3 
1
Коментарі