вівторок, 19 серпня 2014 08:35

Київ може стати центром нової Європи

Автор: МАЛЮНОК: ВОЛОДИМИР КАЗАНЕВСЬКИЙ
 

Обіцянка Петра Порошенка за тиждень припинити війну виявилася передвиборною цяцянкою. Війна затягується, стає масштабнішою та інтенсивнішою. Саме час поставити запитання про причину війни, адже це як із хворобою: без точного діагнозу її можна лікувати до самої смерті.

А про це в Україні не заведено говорити. З одного боку, є забагато зацікавлених. Наприклад, завдяки війні заблокована люстрація, тривають "пиляння" бюджету і крадіжки на держзакупівлях, стрімко зросли ціни на зброю і набої. Військкомати в кілька разів підняли хабарі за відмазку від армії.

З другого боку, першопричина війни занадто масштабна, а тому для більшості — неочевидна. Хоча дослідники глобальних процесів давно стверджують, що людство переживає трансформаційну кризу: старий світ руйнується, а з його перегною виростає нова формація. Центром цього перетворення якраз і є Україна. Тут зосереджено найбільше суперечностей. Будучи країною з однією з найвищих концентрацій природних і людських ресурсів, Україна потерпає від корупції і має найнижчий у Європі рівень життя. Національним ідеалом є правда і воля, натомість у реальності українці вражені брехнею, самообманом, соціальним паразитизмом, духовним і економічним рабством. Це спонукає до змін.

Між Євросоюзом, Росією і паразитичною владою пострадянської України весь час триває боротьба за ресурси, що загострюється в міру поглиблення світової кризи. Після Майдану-2014 боротьба за "український пиріг" перетворилася на відкрите і небезпечне протистояння. Шлях до замирення всі три сторони конфлікту вбачають у тому, щоб чіткіше розділити сфери впливу розчленуванням України приблизно по Дніпру. Згідно з цим задумом, одна частина української владної верхівки зберігає своє панування й переходить під протекторат ЄС — зі спільною утилізацією наявної в країні власності. Друга частина верхівки переходить під протекторат Росії з такими ж наслідками, тільки у брутальнішій формі. Ми є свідками агресивних торгів щодо того, кому скільки дістанеться.

Владна верхівка готова до розділення України, тому війна з Росією створює стійке враження чогось несправжнього і дуже нагадує дії з "відтискання бізнесу". Інакше як пояснити, що командування створює коридор для безпечної передислокації сепаратистів зі Слов'янська в Донецьк? Українські вояки уникають координації дій з керівництвом АТО і Генштабом, бо це веде до загибелі. Під час війни, яку сором'язливо називають "антитерористичною операцією", українська промисловість далі забезпечує потреби російської армії. Паразитичні схеми "сім'ї" працюють, а спонсори сепаратизму перебувають на свободі.

Але не все так просто: спроби владної верхівки відновити баланс-1994 (у Будапешті було підписано меморандум: Україна відмовляється від своєї ядерної зброї, натомість Велика Британія, США та Росія гарантували безпеку та непорушність суверенітету. — "ГПУ") і порозумітися з давніми партнерами — мародерами пострадянської України — раптом стикнулися з трьома новими реаліями.

По-перше, несподівано для всіх українці почали яро воювати за свою гідність і свою Батьківщину. Тож проект розділення України між ЄС і РФ забуксував на території Донбасу й Луганщини.

Проте Москва продовжує маніакальні зусилля з відтискання своєї "справедливої частки", вважаючи, що партнери її "кинули". Вона нарощує пресинг ще й тому, що Донбас і Крим — як валіза без ручки: вони економічно збиткові без Дніпропетровщини, Запоріжжя і Херсонщини. Окрім того, Росія претендує на Одещину, Миколаївщину і Харківщину. Якщо не отримає "свого", то із заздрості постарається його знищити, щоб воно не дісталося Євросоюзу. Це звична для Москви практика випаленої землі.

По-друге, українська криза загострила протистояння між Європейським Союзом і США. З одного боку, ЄС дедалі більше позбувається американського опікунства і веде власну гру. З другого, Росія задіяла щодо ЄС свою найсильнішу зброю — підкуп і глибоко укорінену агентуру, причому на рівні найвищого євросоюзівського істеблішменту. Показовий приклад: німецький канцлер Герхард Шредер відверто лобіював інтереси Росії, а після відставки очолив компанію, що є власником газопроводу "Північний потік". Цей проект послужив своєрідним юридичним оформленням не­гласного економічного й політичного союзу між Росією і ЄС, адже його власниками, окрім Газпрому (володіє 51% акцій. — "ГПУ"), є уповноважені своїми урядами компанії Німеччини, Франції та Нідерландів.

Водночас, щоб перехопити керування Євросоюзом, Кремль фінансує європейські партії, зокрема радикально-націоналістичного спрямування. У результаті об'єктивних економічних інтересів та рішучого ведення Москвою агентурно-корупційної війни склався стратегічний союз між Росією і ЄС.

Це — неприємна новина для США. Небезпека для американців посилюється тим, що до союзу ЄС-РФ долучається Китай. Заради союзу з Пекіном Москва готова не тільки постачати сировину за низькими цінами, а й ділитися своїми територіями. Так формується континентальний блок, у якому поєднуються величезні природні та людські ресурси, науково-технологічний, військовий і індустріальний потенціал. Виникає потуга, що незабаром зможе диктувати свої умови Америці й усьому світу.

По-третє, під час української кризи остаточно з'ясувалося, що провідні учасники НАТО — Німеччина і Франція — є союзниками Москви. Країни Прибалтики, Польща, що є членами цього військово-політичного союзу, зрозуміли: у випадку російської агресії їх ніхто не захищатиме, доведеться покладатися на власні сили.

Прагнення України до незалежності, геополітичні інтереси США в Європі й російська загроза прибалтійським та слов'янським країнам оживили давню ідею Конфедерації Міжмор'я, відому також як Балто-Чорноморська Співдружність. Тут збіглися інтереси повсталого українського народу, країн Центральної Європи та США.

Нині США є провідною військово-­економічною потугою планети, проте після сформування блоку ЄС — РФ — Китай американцям доведеться зайняти скромніше місце. Для недопущення геополітичної поразки їм необхідно застопорити утворення цього блоку, насамперед — вбити клин між ЄС і Росією. Це можна зробити шляхом утворення Центрально-Європейської Співдружності, або Конфедерації Міжмор'я, до якої ввійшли б Естонія, Латвія, Литва, Польща, Болгарія, Молдова, Чехія, Словаччина, Македонія, Грузія, а також Білорусь, Швеція, Фінляндія, Хорватія, Угорщина, Румунія й Норвегія. Іншими, крім США, потужними державами, зацікавленими в недопущенні блоку ЄС — РФ — Китай, є Індія та Японія — геополітичні противники Пекіна.

Ключовим гравцем Балто-Чорноморської Співдружності є Україна, що спричинено її центральним розташуванням, природними ресурсами, пасіонарним населенням, економічним, технологічним, науковим і військовим потенціалом. Окрім того, вона залишається великою доларовою зоною. Тому США зацікавлені в тому, щоб Україна зберегла цілісність і незалежність. З цієї причини Вашингтон узяв курс на проголошення Києва військовим союзником США без НАТО.

Головною перевагою такого статусу є можливість отримувати військову допомогу, обійшовши бюрократичні процедури експортного контролю. Реалізація цього статусу означатиме надання Києву всього необхідного, аби тільки українці захищали себе і свою незалежність. А також творили нову Європу з центром у Києві.

У законі США №2277 ідеться про надання Україні сучасної зброї, техніки, розвідувальної інформації, грошей, навчальних та інших послуг. Ефективність американської допомоги визначатиметься спроможністю української влади її прийняти і правильно реалізувати. Очевидно, що нинішня державна машина для цього не придатна, бо це паразитична структура, спроможна лише "пиляти бюджет", красти, брехати, визискувати і зраджувати. Передавати такій державі розвідувальні дані — це рівнозначно тому, щоб одразу передавати їх у Кремль. Адже владні структури України нашпиговані московською агентурою.

З цього випливає, що США, а також країни Міжмор'я зацікавлені в глибокому, докорінному реформуванні України — аж до перезаснування держави: з приходом до влади державників, спроможних творити новий світ, воювати і перемагати. Геополітичні союзники України підтримають ту владу, яка подолає корупцію і некомпетентність, очистить державні структури від запроданців, ефективно захищатиме свою незалежність і творитиме Конфедерацію Міжмор'я.

Зараз ви читаєте новину «Київ може стати центром нової Європи». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути