Хворію. Йду до аптеки, купую мішок ліків. А половина з них — фальшиві! Що ж зі мною буде?
Страх цілком закономірний, якщо вірити недавній заяві голови президентського секретаріату Олега Рибачука. Він стверджує, що 30–50% ліків, які продають в аптеках, — підробка. З огляду на любов нашого народу до самолікування, дивуюся — як ми ще не залікували себе цими препаратами до смерті?!
Директор Державного фармакологічного центру Віктор Чумак вважає, що заява Рибачука не відповідає дійсності. Наприклад, підроблені антибіотики не візьме на реалізацію жодна аптека. Кому хочеться позбутися ліцензії? Конкуренція в цій сфері занадто жорстка.
Очевидно, пан Рибачук переплутав
Очевидно, пан Рибачук переплутав фальсифікат із контрафактною продукцією.
Фальсифікат — це коли якась фірма випускає не перевірені Міністерством охорони здоров"я ліки під етикеткою іншого, розкрученого бренду. Пігулкова фальшивка дійсно небезпечна для здоров"я, кажуть фармацевти.
А контрафакт — це коли у складі препаратів немає власне лікувальної речовини. Воно не шкодить, але й не лікує. Найчастіше підробляють усілякі розчини та настоянки. Наприклад, ллють у них менше, ніж мали би, спирту.
Нам, споживачам, залишається вірити аркушам-вкладкам і упаковці препарату. Там має бути зазначений номер ліцензії МОЗ та реєстрації, відомості про виробника. У фармкомітеті запевняють, що в Україні найкраща система контролю якості ліків. Мовляв, це підтвердила і Всесвітня організація охорони здоров"я. Ця ж поважна інституція наполягає: будь-які заяви щодо якості лікарських засобів шкідливі для здоров"я — на психологічному рівні. За статистикою ВООЗ, кожен третій землянин приймає препарати. Якщо державні мужі з високих трибун кажуть, що половина цих пігулок неякісні, то препарати справді втратять свою ефективність. Хворий перестане їм вірити...
Україна прагне європейської інтеграції. Під європейські стандарти зараз міряють усе. Фармацевтична промисловість не виключення. От тільки до Європи нашим медпрепаратам ще дуже далеко — і за якістю, і за ймовірністю натрапити на підробку. За прогнозами фахівців, найближчим часом цю відстань навряд чи вдасться подолати. Головна причина — недостатнє фінансування. У країнах ЄС держава витрачає на медикаменти майже 250 євро на людину річно, в Україні — близько З євро.
Ще одна національна особливість — безконтрольність нашого лікарського ринку. Лікарі працюють переважно без рецептів. Немає зворотного зв"язку з аптечною мережею. Роль фармацевта, провізора в цьому ланцюзі у кращому разі суфлерська. Саме він найчастіше заміняє лікаря і рекомендує споживачеві, що купити. При цьому, звісно, не забуває й про власні бізнесові інтереси.
Коментарі