— Українці мають записуватися до територіальної оборони. Створювати неоформлені громадські загони там, де всі одне одного знають. В теробороні, яку розгортає держава, багато бюрократичних обмежень. Потрібно готувати неформальні загони, на зразок самооборони Майдану, — каже біолог і командир роти 24-го батальйону "Айдар" 48-річний Євген Дикий.
— Це допоможе, якщо війна почнеться. І є серйозним фактором стримування для Росії. Та має травму двох чеченських воєн. На приборкання території розміром із Київську область витратила 10 років. Там був масовий опір всього населення. Якщо продемонструвати Путіну, що в нас він зіткнеться з Чечнею в 40 мільйонів — це його налякає. І компенсувати нам відсутність ядерної зброї. Російські генерали вважають, що легко розіб'ють нашу армію. А от партизанський спротив їм знайомий з Афганістану й Чечні. Треба продемонструвати, що їх це дійсно чекатиме.
Мені сподобалася акція на Майдані (30 січня українці зібралися, щоб подякувати іноземним партнерам за військову допомогу. — ГПУ). Треба скрізь — у соцмережах, на громадських заходах — дякувати західним союзникам. Через заяви наших деяких політиків — мовляв, не треба нагнітати й перебільшувати загрозу, в західній пресі почали сумніватися стосовно доцільності передачі зброї Україні. Раніше ми показали, що від Євросоюзу відмовився Янукович, а не народ. Окремі політики можуть недооцінювати допомогу, але українці готові захищатися. Потребують іноземної зброї.
У кожній родині треба визначитися — хто братиме пряму участь в опорі, хто забезпечуватиме тил, а кого треба евакуювати в безпечне місце.
Що має робити влада?
— Сприйняти загрозу як реальну. Не можна до останньої миті плекати надію, що пронесе. Що краще будемо готові — то більше шансів, що нічого не станеться. Хоч, за великим рахунком, ця війна неминуча. Вона витікає з усієї логіки розвитку незалежної України й сучасної Росії. Остання обрала шлях відновлення імперії в кордонах колишнього СРСР. Не приховує цього. Для нас це неприйнятно. Все, що ми робимо, хай криво й повільно, спрямовано на те, щоб ніколи знову не опинитися в Російській імперії. І щоб стати частиною Заходу. Ці лінії взаємовиключні. Переможемо або ми, або вони. Мирне співіснування неможливе. В якийсь момент відбудеться вирішальне протистояння. Нам слід прийняти факт, що раніше чи пізніше це станеться.
"Ми хочемо жити. Наші вороги хочуть, щоб ми померли. Це не залишає місця для компромісу", — казала видатна киянка Голда Меїр (одна із засновників держави Ізраїль, четверта прем'єр-міністерка цієї країни у 1969–1974 роках. Народилася в Києві. — ГПУ). Та сама історія в нас із Росією — хоче ліквідувати незалежність України.
Але що пізніше буде війна — то краще. Нам потрібен час на підготовку, накачування м'язів. Проте готуватися треба так, наче вона почнеться завтра. Це стосується як військової підготовки, так і цивільного захисту. Розгортання тероборони відбувається із шаленими затримками, але почалося. А от підготовка до захисту населення під час бомбардувань, евакуація мирних із районів бойових дій проводиться більше на папері, ніж у реальності.
Дипломатичні зусилля спершу були непогані. Але останнього тижня наша влада почала обурюватися — чи не занадто Захід нагнітає? Ні, не занадто, а цілком пропорційно до реальної загрози. Треба дякувати тим, хто допомагає. І просити ще.
Що для цього повинен робити кожен українець? Можливо, телефонувати рідним у Росію?
— Не буде зайве. Але сподіватися, що це якось вплине, — даремно. Жодних шансів, що ми пробудимо громадянське суспільство в Росії. Воно практично знищене. А частина залишків не менш імперська, ніж Кремль. Населення зазомбоване кремлівськими телеканалами. Пропагандистську обробку людей можна порівняти з нацистською Німеччиною. Ніякі розмови по телефону з родичами ефекту не матимуть. Але не зайве інформувати, щоб хоч один відсоток Росії почав сумніватися, чи потрібна ця війна.
Чоловіки мають іти в тероборону. А жінки?
— Туди можна записуватися як чоловікам, так і жінкам. Там абсолютна рівність. Я рекомендував би проходити курси надання медичної допомоги. Але не треба мислити стереотипами. Чому дівчина має обов'язково перев'язувати рани, а не бути снайперкою? Жінки, яких я зустрічав на фронті, далеко не всі були медсестричками. Воювали нарівні з чоловіками. А чоловіки-лікарі чудово робили перев'язки. Хай кожен сам вирішить, у чому з нього буде більше користі.
Що має зараз робити молодь? Писати публікації в соцмережах?
— Активність там теж корисна, якщо не нагнітати паніку, а обговорювати, як діяти. Треба прийняти факт, що війна цілком можлива. І в кожного має бути план А — нормальне життя, коли війна заморожена на східному кордоні. І план Б — на випадок, коли бойові дії прийдуть до нас. Обговорювати в соцмережах, у кого який план Б, — корисно.
Якщо людині ще нема 18 і вона не може йти в армію — це не означає, що вона не може брати участь у збройному опорі. В Чечні діти й підлітки відіграли не останню роль.
Днями українці масово публікували фото з прапором України у фейсбуку. Це щось змінює?
— Якщо один цю ідею запустив, а другий її підтримав — людям це було треба. Допомагає відчути, що вони не самі перед загрозою.
Що мають робити, наприклад, бізнесмени?
— Готувати гроші й шукати, кому їх краще дати серед тих, кого вони знають і довіряють — для організації опору.
3 
1
Коментарі