Українцям знову доведеться обирати президента з-посеред меншого зла.
Не чую від кандидатів притомних варіантів "дорожньої карти" повернення Криму. Ця тема взагалі не стоїть у пріоритетах.
Не чую, як можна вирішити проблему з копачами бурштину. Беззубість силовиків і політиків змушує задуматися про те, що більшості з них ситуація зручна.
Не чую плану, як швидко й ефективно реформувати суди та прокуратуру. Щоб "діамантові прокурори", автомобільні мажори, депутати, які на відео займаються чистої води рекетом, сиділи в тюрмах.
Не чую глобальної стратегії повернення мільйонів українців із заробітків у Польщі, Італії, Чехії, Угорщині, Канаді, Франції, США, Німеччині, Австралії, чорт забирай, Росії.
Не чую, як Україна дбатиме про українські громади за кордоном: фінансування наших культурних осередків, шкіл, забезпечення літературою, викладачами української мови.
Не чую ідей, як уберегти Карпати від вирубки лісів. Як і намірів унеможливити "кнопкодавство" в парламенті.
Не чую чесної заяви політика про те, що потрібно зробити ревізію власників посвідчення учасника бойових дій в АТО. Щоб відфільтрувати справжніх воїнів від засранців, які на один день приїжджали до Краматорська й виїжджали з посвідченням.
Я багато чого не чую з того, що хотів би почути. Менше з тим, агітую усіх іти на вибори. І президентські, і парламентські. Особливо молодь. Бо усвідомлюю: вона не проголосує за тих, хто завмер в очікуванні реваншу. Молодь не проголосує за колишніх "регіоналів" і "комуністів". А з іншими ми, дасть Бог, шляхом контролю громадянського суспільства дамо раду.
І не важливо, хто це буде: нинішній президент, чи тьотя, яка говорить українською гірше, ніж та виконувач обов'язків міністра охорони здоров'я, на яку вона "наїжджає" (Юлія Тимошенко звинуватила Уляну Супрун у відсутності досвіду та поганому володінні державною мовою і незнанні російської. — ГПУ). Полковник, який не воював. Співак, який колись міг бути корисним країні, але власноруч склав депутатські повноваження. Чи гуморист, який посилає "у сраку" своїх майбутніх колег, паралельно відбираючи так відсотки у "скотиняки". Не бачу тих, кого ми не подужали б.
Назарові Войтовичу, який загинув на Майдані в лютому 2014-го, було 17 років. Устимові Голоднюку — 19. Ваші ровесники віддали життя за те, щоб ви жили в іншій країні. У кращій. Щоразу, коли ви продаєте свій голос на виборах — ви плюєте на їхні могили.
Коментарі