94 роки тому Західно-Українська та Українська Народна Республіки підписали Акт Злуки та проголосили створення єдиної держави. Про значення цієї події для України розповідає історик Дмитро Білий, 46 років:
— Це був радше символічний акт між керівництвом ЗУНР та УНР. Злуку підписали 22 січня 1919 року, а вже за кілька місяців різні її частини завоювали різні країни.
Але це була реальна подія, з реальними людьми. Навіть якщо вона закінчилася невдало, то як ідея глибоко ввійшла в саме єство українців як мрія. Бо людина живиться ідеями. І це важливіше, ніж профанне її здійснення. Як от 1938 року німці здійснили аншлюс Австрії — після цього жодної мрії про об'єднання з німцями австрійці не мають.
Для українців Злука стала символом єдності, — бо стільки років українські землі належали до різних держав. З'явилося відчуття спільної відповідальності, належності землі. Львів став "своїм" містом для наддніпрянців, а Київ чи Харків — "своїм" для галичан. Оце відчуття єдності є головною заслугою тієї події. І це допомагало українцям виживати, аж до 1939 року, а то й до незалежності в 1991-му.
Чому тоді не вдалося створити єдину державу?
— Українцям не пощастило з геополітичним становищем. Події 1917-1921 років були насамперед громадянською війною всередині України. Задля незалежності ми витратили незрівнянно більше зусиль і крові, ніж сусідні країни. Однак іншим удалося скористатися з розпаду імперій і таки створити власні держави, а українці занадто великим арміям мусили протистояти — і більшовикам, і білим, і полякам. При цьому в кожній із цих армій було багато українців, їхніх власних братів.
Щось корисного в реальній політиці Злука принесла?
— Цей акт породив український модерний рух, що ґрунтувався винятково на їдеї соборності. Невідомо, чи без нього Галичина була б тією Галичиною, яку ми знаємо в 1920-1930 роки, чи була б УПА, чи була б незалежність. Галичани отримали досвід на Східній Україні, де воювали корпуси Січових стрільців. А в українсько-польській війні у Львові воювало наддніпрянське козацтво. Найкращих генералів, того таки Михайла Омеляновича-Павленка, уряд УНР направляв на Захід, щоб допомогти своїм братам. Далі відчуття єдності не зникло. В УПА були цілі курені, що складалися винятково зі східняків. Курінь "Байди" (хорунжого Миколи Савченка, з Полтавщини. — "ГПУ") воював на Лемківщині під час акції "Вісла". Що їх туди понесло, як не ідея спільності?
Чи Соборність уже здійснилася, чи ще потрібно боротися за території?
— Я не прихильник "збирання земель". Нещодавно читав листування гетьмана Павла Скоропадського з консулом України на Кубані Буржинським. Наскрізна думка — Україні не треба бути імперіалістом. Хоча тоді для приєднання Кубані ситуація була незрівнянно сприятливіша, ніж тепер. Є різні форми — військовий союз, політичний союз. Але це справа самих кубанців чи придністровців.
Об'єднання земель 1939-го, 1945-го та 1954 року — це заслуга Сталіна та Хрущова, чи таки українців?
— Зрозуміло, що формування території УРСР керівники Радянського Союзу використовували як просту формальність. Території проживання українців для Сталіна були підставою обґрунтувати їхнє поглинання в СРСР. Він формував територію комуністичної держави. Якби зміг, приєднав би і Францію, створив би ФРСР на тій підставі, що французи ж створювали комуну, отже, їхнє місце в СРСР. А от якщо подивитися на формальні кордони, то Українська держава 1918 року, принаймні номінально, мала території більші, ніж зараз. Сталін віддав Перемишль, Холм, Ярослав до Польщі, Берестя — Білорусі. Отже, це не було дбання за українців, а просто красива риторика для виправдання захоплення територій, потрібних СРСР. По-друге, Україна в таких кордонах, але без п'яти мільйонів найосвіченіших і хазяйновитих українців, яких знищили під час Голодомору та репресій, якраз завдяки Сталіну.
Для теперішніх українців яке значення має Соборність?
— Абсолютно принципове. Виросло покоління, що не відчуває різниці між територіями всередині країни. Бо воно вже живе в єдиній країні. І для них не зрозуміло, коли якісь прихильники "Русского мира" виступають проти галичан, або якісь львівські псевдоінтелектуали заводять розмову про "галицький проект". Для них це вже смішно й дико. Всі ці міфологеми розбиваються об спільність долі. Тепер Україна об'єднана. Навіть наші політики не здатні створити роз'єднання, хоч і як цього прагнуть.
2 
1
Коментарі
3