— За останні п'ять років Україна вийшла із зони комфорту колишнього СРСР і збудувала мости зі світом, — говорить аналітик американської неурядової "Атлантичної Ради" Пітер Дікінсон, 43 роки.
— 2013-го продавала у пострадянські країни майже 35 відсотків товарів, а до Європи — 27. Позаторік — уже 16 процентів проти 41-го. Частка Росії як торгового партнера впала з-понад 30 відсотків до менш як 10.
Прогресу досягли в окремих галузях — позбулися корумпованої газової залежності від РФ, зміцнили та очистили банківську сферу, ввели прозорі державні закупівлі. Проте не використали всіх можливостей. Ключовий провал — дозволили олігархічним силам зберегти контроль над владою. Але, щиро кажучи, було важко атакувати їх. У 2014–2015 роках їхня підтримка була важливою для виживання країни, яка зіткнулася з російськими спробами розділити її. Однак не було й достатньої політичної волі післямайданної влади.
Чи слідкуєте за передвиборчою кампанією в Україні?
— З великим інтересом. Цікаво спостерігати за такою гострою боротьбою кандидатів у президенти за повної невизначеності. Невідомо, хто переможе. Це ознака здорової демократії.
Маєте якісь страхи щодо результатів?
— Головний — що Росія спробує зірвати голосування. Можливо, через військове загострення чи іншу форму гібридної агресії. Москва може піти на все, аби підірвати міжнародну репутацію України та довіру до виборів, щоб поставити під сумнів їхній результат.
Живете в Україні багато років. Як змінилася за цей час?
— Найбільш драматичним є перебіг процесу ствердження української національної ідентичності. Коли вперше приїхав сюди, бачив байдужість багатьох людей, несприйняття ідеї української державності. Зараз цього немає. Це органічний процес, зумовлений появою пострадянського покоління та його досвідом зростання у незалежній Україні. Частково каталізатором стала російська агресія. Помаранчева революція і Євромайдан допомогли українцям чіткіше усвідомити себе окремо від Росії. Тепер рішуче виривають себе з "русского мира".
Наскільки Україна за п'ять років наблизилася до ЄС?
— Сумніваюся, що членство в Євросоюзі досяжне протягом наступних десяти років. Але Україна стає дедалі важливішим політичним і торговим партнером Євросоюзу. Ще не готова розпочати серйозну інтеграцію, але те саме колись відбувалося стосовно Польщі, Болгарії та Румунії. Усі вони спочатку отримали величезну фінансову підтримку від ЄС.
Україна зміцнює позиції як новий член європейської сім'ї. Жителі різних країн все більше пізнають її і частіше зустрічаються з українцями. Міжособистісні стосунки критично важливі для країни після десятиліть, прожитих на кремлівській орбіті.
Потрібні чіткі довгострокові цілі. Політична воля і єдність у суспільстві, щоб усі сили були незмінно спрямовані на досягнення цих завдань. Це означає виконання дорожніх карт для вступу в ЄС і НАТО. Чи хоча б поглибленого партнерства. Українці підтримують реформи, але потребують видимих кроків їхнього виконання.
4 березня виповнився рік від часу отруєння Сергія та Юлії Скрипалів у Солсбері. Росіяни застосували хімічну зброю на території Великої Британії. Як відтоді змінилися відносини між Лондоном і Москвою?
— Та атака пронеслася хвилею шоку через Британію. Нахабний напад показав масштаби зневаги Кремля до міжнародного права. Це переконало Лондон у потребі вжити рішучих заходів щодо Москви, але навряд чи призведе до подальшої прямої протидії, бо країна зайнята брекзитом (вихід Великої Британії з ЄС. — ГПУ).
Чи можуть союзники України в НАТО активніше допомогти нам у разі масштабної російської агресії?
— Україна може розраховувати на єдність США та ЄС щодо санкцій проти Росії. Але на щось більше — сумніваюся. Не бачимо намірів до подальшої ескалації в цій "холодній війні". Здається, президент США Дональд Трамп шукає тепліших відносин з Росією.
Проте Америка залишається ключовим союзником України. Помітне зростання підтримки України через фінанси та зброю. Найбільш відданими союзниками надалі будуть і територіально найближчі до Росії країни Балтії та Польща. Вони найкраще розуміють, чим загрожують їм агресивні дії Москви.
Україна має розраховувати на себе щодо захисту, бо не буде ніякої кавалерійської атаки НАТО на Росію, якщо Путін вирішить поставити все на кін.
Остаточний вихід Великої Британії з Євросоюзу запланований на 29 березня. Парламент досі не погодив відповідної угоди. Яка ймовірність того, що брекзит перенесуть або скасують після повторного референдуму?
— Другий референдум виглядає малоймовірним. Проте громадська думка у Великій Британії після волевиявлення 23 червня 2016 року (52% висловилися за вихід з ЄС, 48% — проти. — ГПУ) змістилася до того, щоб залишитися в Євросоюзі. Найвірогідніше, вихід справді відкладуть, якщо ЄС і Британія домовляться про додатковий період для переговорів щодо умов брекзиту.
Як зміняться Велика Британія та Євросоюз?
— Ймовірно, хаос через брекзит відіб'є бажання виходити з ЄС іншим потенційним претендентам. Ідеться про тих, хто вкладає найбільше грошей у скарбницю Єдиної Європи — Франція, Данія, Нідерланди, Швеція. В цих країнах вагомі рухи проти Євросоюзу. Мовляв, членство — надто обмежувальне та дороге задоволення. Врешті, буде посилення підтримки ідеї Євросоюзу та його єдності.
На Британію чекає період великої невизначеності. Швидше за все, буде тривалий і складний перехід, коли шукатиме шляхів, як побудувати нові економічні відносини із зовнішнім світом.
Що це означатиме для України?
— Вона може виграти, оскільки Велика Британія є головним імпортером продуктів з ЄС. Лондон шукатиме нових постачальників. Україна вже зараз серед провідних продавців продуктів харчування до Великої Британії. Може ще збільшити експорт.
Британія після брекзиту буде зацікавлена демонструвати, що досі є провідною силою у міжнародній політиці. Це спричинить потужну підтримку України у війні з Росією. Прихильники виходу з ЄС зіткнулися зі звинуваченнями у зниженні британського впливу. Один зі способів протидії — активно протистояти Кремлю і гібридним війнам Путіна по світу. Акцентуючи при цьому на вирішальній ролі українського фронту боротьби.
Уболіває за київське "Динамо"
— Приїхав після університету попрацювати. Сподобалося в Україні, й ось я вже 21 рік живу тут, — говорить 43-річний Пітер Дікінсон.
Народився у британському графстві Чешир. Закінчив історичний факультет Ліверпульського університету. Наприкінці 1990-х працював інформаційним координатором у міжнародній культурно-освітній організації "Британська Рада" у Львові. Був головним редактором в англомовних українських ділових виданнях What's On Kyiv, Business Ukraine. Видає журнал Lviv Today — "Львів сьогодні".
Із 2017 року працює як позаштатний працівник в аналітичній американській неурядовій організації "Атлантична Рада".
З дружиною Саною мають двох дочок — Ніну та Єлизавету.
Любить футбол. Уболіває за англійський клуб "Евертон" і "Динамо" Київ.
3 
1
Коментарі