Своє 60-річчя президент Віктор Янукович святкував три дні. Почав відзначати у державній резиденції "Залісся" під Києвом. Запросив понад сотню гостей і співаків з України, Росії та Франції.
Звідки у глави держави пристрасть до бучних свят?
— У 1980-ті я жив і працював у Москві, — згадує режисер театру і кіно Лесь Танюк, 72 роки. — Партійна номенклатура святкувала ювілеї значно скромніше. Кожному функціонеру діставалося стільки почестей, настільки він був наближений до політбюро. Звичайно, круглі дати за Леоніда Брежнєва відзначали бурхливо — із орденами й медалями. Але пиятик і банкетів, як нині, не було. Це вже "іздєржкі" свободи й демократії, які злегка відгонять комплексом неповноцінності. Наші можновладці гадають, що на ювілеях можуть продемонструвати ще якесь своє "я". Але для держави краще, коли це "я" позначається на бюджеті чи підвищенні зарплат.
А як президент мав би відзначити день народження?
— Особисте слід відокремити від державного. Уродини — це приватна справа. Ніякого подвигу в тому нема, що людина дожила до 60 років. Найскладнішим випробуванням є влада. Можна пережити труднощі, голод, цькування — це загартовує. А тут виходиш нагору — і тобі все дозволено. І мусиш бути дуже обережним, щоб не перейти межу. Цього наші провінційні хлопці-президенти не усвідомлюють.
Чого їм бракує для цього?
— Вони не виховані на історії, на прикладах античності, високої драматургії Шекспіра. Образ керівника держави твориться легендою з усіх його вчинків і дій. Обраний президентом мусить зізнатися своїм дітям: "Вам не пощастило, бо я став президентом, і ви тепер не маєте права їздити у шикарних машинах і поводитися негарно". Те ж стосується родичів, кумів, бо коли вони почнуть хизуватися, хто ближче до трону, то історія президентства перетвориться на фарс. Цього не зрозумів Віктор Ющенко. Леонід Кучма потерпав від показухи в меншій мірі. На ювілеї він накривав столи на дачі у Криму, шикувалися черги з подарунками. Цього ніхто не рекламував, тільки пошепки розповідали, хто чим відзначився. Найстриманішим був Леонід Кравчук. У школі партійної дисципліни він зрозумів: треба знати своє місце за лаштунками, а не уявляти себе світочем чи ідолом.
Від діяльності людини у пам"яті нащадків залишається максимум 10 відсотків
Влада вимагає дисципліни, насамперед моральної. Якщо ж люди біля керма хочуть виконувати всі ролі й мати від цього прибутки, то починається занепад. Вузьке коло завжди небезпечне тим, що хоче сягнути п"єдесталу свого кумира. Кожен прагне показати: "І я такий же!"
Тобто Янукович не доріс до рівня державного діяча?
— Чи не доріс, чи не може подивитися на себе збоку. Це проблема радників. Якби Янукович робив свою справу так, щоб ніхто не ліз до нього в кишеню і не знав, чи знайомий він з "поетесою Ахметовою", то не було б такої кількості анекдотів. І не сприймалася б комічно містечковість його поведінки.
Мені шкода наших "майстрів ювілеїв". Таке враження, що оточення Януковича поставило собі за мету вбити його. Бо почалося славослів"я, що тільки знецінює його ім"я й особистість. По телеканалах демонстрували фільм про президента у відверто пафосному стилі. Але будь-який панегірик стає об"єктом іронії і викликає зворотну реакцію пародіювання. Або: після святкування в Інтернет пустили танці президента з жінками. Одні скажуть: "Який жах! Що він собі дозволяє". Інші: "Молодець, гарно танцює". Та хай би Україна за нього витанцювалася на більш високий рівень життя.
Як державному діячеві оберігати свій образ від пародіювання?
— Хтось розповідав про ювілей Ахметова? Ні, бо він завжди ховає це від громадськості. Бо в нього інші цінності — бізнес, прибутки, футбол. І виставляти себе в новому світлі йому абсолютно не потрібно.
Наші спікери і президенти мають усвідомити, що є персонами іншого рівня. Хіба були приводи для пародіювання Йосифа Сталіна? Британський прем"єр Вінстон Черчілль узагалі забороняв святкувати свій 50-річний ювілей. Казав: "Я товстий, і буду смішним, коли танцюватиму". А Маргарет Тетчер не дозволяла собі навіть виходити за межі свого гардеробу.
Від діяльності людини у пам"яті нащадків залишається максимум 10 відсотків. Решта — шлак життя. А коли бачимо одні шлаки, то відповідно й оцінюємо людину. Тому не пнись зі шкіри, не танцюй гопака, не біжи поперед батька в пекло. Гальмуй трішки.
2 
1
Коментарі
37